Антонич Богдан-Ігор Васильович Апокаліпсис

Розміщено Шкільні твори в 1 сентября 2014

Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети

Тяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюрем

І в’язнів по ночах відвідують коханки і комети,

І місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром.

Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.

На зорях, мов на стінах, цвіль, черва,

зелінка й вогкість

Обличчя в’язнів миє місяць синім і холодним сяйвом

Аж обростуть за ніч, мов круглі пні, кошлатим мохом!

Підземних рік слизьке, примарне зілля,

мокрі зорі й змії,

Долини місяця оброслі горіховим гаєм.

Сто днів і сто ночей ідуть руді дощі і вітер віє,

Вода підноситься і зорі й тюрми заливає.

Де не оставсь на каменю ні камень, де зрівнялись гори

Знов мулярі нову тюрму будують з брил

квітчастих.

Цвіте під шибеницями багряне квіття мандрагори,

І мотуз вішальників для живих приносить щастя.

1936.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций