Андрухович Юрій Ігорович Промовляння Самотній

Розміщено Шкільні твори в 24 июня 2014

…і хоча все золото світу не варте твого мізинця

І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади

Губи твої холодні наче прозорі вінця

Яких ніхто не торкався прагнучи світла й води

Губи твої неспиті а все ж таємниця квітки

Сповита в них і забута допоки живеш сама

Вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки

Солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма

Несеш отак мов клейноди а може клеймо дівотцтво

Ось його зимне плесо між двох берегів як між пут

Поки з лози постанеш уже не вином а оцтом

Скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть

І так прочуваєш того хто з милості чи з наруги

Злетить на тебе й розтане в чадні долини безсонь

Ввійде в твою кров і шкіру тебе народивши вдруге

І лишить губам болючий незнаний новий вогонь….



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций