Софокл Антігона (скорочено)

Розміщено Шкільні твори в 8 апреля 2014

Стасим Перший







ХОР



Строфа І







Дивних багато в світі див,



Найдавніше із них — людина,



Вітер льодом січе, вона ж



335 Дальшу в морі верстає путь —



Хай сива хвиля бушує,



А човен пливе вдаль,



Уславлену в богинях Землю,



Вічно й невтомно родючу, виснажує,



340 Плугом щороку в ній борозни орючи



Із конем своїм, людина.







Антистрофа І







Птиць безтурботні зграї й риб,



Що живуть у морських глибинах,



Звірів диких з гущин лісних



345 В пастку й оплетену вправно сіть



Розумна ловить людина



Й собі скоря їх.



В полях і в горах звірів ловить,



Хитрим знаряддям їх перемагаючи,



350 І запрягає коня довгогривого



І бика в ярмо заводить.







Строфа II







І мислей, як вітер швидких,



І мови навчивсь чоловік,



355 Звичаїв громадських пильнує здавна;



Від лютих стуж, буйних злив



Знайшов міцний захист він,



Благодольний.



360 Майбутню путь ясно зрить, —



Нездоланна смерть одна,



А біль хвороб, тягар знегод — не страшні нам.







Антистрофа II







Є витвори мудрі в людей —



365 Ясніші від світлих надій,



Та часто біди від них більш, як блага;



Хто в шані мав клятви міць,



Батьків закон, гнів богів,



370 Той — преславний.



Безславним хай буде, хто посмів



На кривдну путь серцем стать —



Щастя не знайти йому,



375 Й ні в домі гість, ні друг мені він не буде.



Чи безсмертних то знак? Я повірить боюсь,



Та її пізнаю, і чи можу сказать,



Що вона,— не дитя Антігона?



Ой нещасна-бо ти



380 О, Едіпа, нещасного батька, дочка!



Що з тобою, скажи? В чім винують тебе?



І невже-бо ти царські закони



Так безумно посміла порушить?







Переклад Б. Тена





Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций