Антонич Богдан-Ігор Васильович Балада провулка

Розміщено Шкільні твори в 10 февраля 2014

Де, заламавши руки сині,

Рятунку кличе ніч намарне,

Колишуться п’яниці й тіні

Біля кульгавої ліхтарні.

Блакитним квітом похилившись,

Ліхтарня, мов лілея в’яне,

І світ недійсний, тільки миші

Ведуть шевців на місяць п’яних.

В корчмі із зорями й дзвінками,

Де лупії і сажотруси

Співають гімни над склянками

І славлять ніч і чар спокуси.

Крива ядуха пані смутку,

Схиляючись до касопорців

Обличчям зморщеним, мов губка,

Фальшиві карти в пальцях корчить.

Оперши лікті у задумі,

Нічного промислу любимці

Пливуть на плахтах диму й шуму

Під лопіт зір у скрипки скриньці.

В кублі химер, верзінь, наруги

Під хлип свічок — тремтливих птахів

Ворожать лупіям папуги,

І грузнуть в стіл слова, мов цвяхи.

Знічев’я плачуть горлорізи

І сповідаються горілці,

І, мов павук, у горло лізе

Забутий спів, подертий в кільця.

Знов сажотруси стягом гімну

Життя похвалу залопочуть.

Хто це у кухоль знагла гримнув

. ?

Чарки, мов птахи, відлітають

Понад столами, попід стелю

Лопочуть крилами скляними,

Дзвінками грають понад синім

Кущем димів, що корчму стелять.

Зів’яла вже зоря остання,

І місяць теж зів’яти мусів,

Та в черепа розбитій мушлі

Шумить і плеще аж до рання

Хор лупіїв і сажотрусів.

30 січня 1936.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций