Засобу художньої виразності в «Слові об полицю Игореве»

Розміщено ЗНО по географії в 30 марта 2013

1. Своєрідність жанру “Слова…”. 2. Особливості композиції. 3. Язикові особливості добутку. Чи не пристало нам, брати, почати старими словами ратних повістей про похід Ігоровім, Ігоря Святославича? Початися ж цій пісні по билям нашого часу, а не за звичаєм Боянову. “Слово об полицю Игореве” Уже давно літературознавцями визнана безсумнівна художня цінність цього добутку давньоруської літератури - “Слова об полицю Игореве”.

Більшість дослідників цього літературного пам’ятника сходяться в думці, що “Слово… ” було створено в XII столітті, тобто незабаром після подій, про які йде в ньому мовлення. У добутку повествуется про реальну історичну подію - невдалому поході князя Ігоря Новгород-Сіверського проти степовиків-половців, що закончились повним розгромом князівської дружини й полоном самого Ігоря. Згадування про цей похід були виявлені й у ряді інших письмових джерел Що ж стосується “Слова…

“, те дослідниками воно в першу чергу розглядається як художній твір, а не як історичне свідчення. У чому ж полягають особливості цього добутку? Навіть при поверхневому знайомстві з текстом добутку легко помітити його емоційну насиченість, який, як правило, позбавлені сухі рядки літописів і хронік Автор вихваляє доблесть князів, журиться про загиблих воїнів, указує на причини поразок, які росіяни перетерплювали від половців… Настільки активна авторська позиція, нетипова для простої констатації фактів, якимись і є літописи, цілком природний для художнього літературного твору. Говорячи про емоційний настрое “Слова…

“, необхідно сказати й про жанр цього добутку, вказівка на який утримується вже в самій його назві. “Слово…” - це й звертання до князів із закликом до об’єднання, тобто мовлення, оповідання й пісня. Дослідники думають, що його жанр вірніше всього визначити як героїчну поему Дійсно цей добуток має головні риси, якими характеризується героїчна поема. В “Слові…

” розповідається про події, наслідку яких виявилися значимими для всієї країни, а також звучить вихваляння військової доблесті. Отже, одним із засобів художньої виразності “Слова…” є його емоційність.

Також виразність художнього звучання цього добутку досягається завдяки композиційним особливостям Яка ж композиція пам’ятника Древньої Русі? У сюжетній лінії цього добутку можна помітити три основні частини: це властиво оповідання про похід Ігоря, лиховісний сон київського князя Святослава й “золоте слово”, звернене до князів; плач Ярославівни й втеча Ігоря з половецького полону. Крім того, “Слово…” складається з тематично цільних картин-пісень, які нерідко завершуються фразами, що грають роль приспіву: “ища собі честі, а князеві - слави”, “Про Російська земля! Уже за пагорбом ти!

“, “за землю Росіянку, за рани Игореви, буего Святославича”. Більшу роль у посиленні художньої виразності “Слова…” грають картини природи Природа в добутку аж ніяк не пасивне тло історичних подій;. Вона виступає як жива істота, наділене розумом і почуттями. Сонячне затьмарення перед походом передвіщає лихо: “Сонце йому тьмою шлях перепиняло, ніч стогонами грізними птахів розбудила, свист звіриний піднявся, стрепенувся Дів, кличе на вершині дерева, велить прислухатися чужій землі: Волзі, і Поморию, і Посулию, і Сурожу, і Корсуню, і тобі, Тмутороканский ідол”.

Дуже символичен образ сонця, тінь від якого накрила все військо Ігоря. У літературних творах князів, правителів часом порівнювали із сонцем (згадаємо билини про Іллю Муромці, де київського князя Володимира називають Червоним Сонечком). Та й у самому “Слові… ” Ігор і його родичи-князі рівняються із чотирма сонцями Але не світло, а сутінок падає на воїнів. Тінь, тьма, що огорнула дружину Ігоря - це передвістя близької загибелі.

Безрозсудна рішучість Ігоря, якого не зупиняє й ознака, ріднить його з міфічними героями-напівбогами, безтрепетно готовими зустріти свою долю. Прагнення князя до слави, його небажання повертати назад заворожує своїм епічним розмахом, імовірно, ще й тому, що ми-те знаємо, що цей похід уже приречений: “Брати й дружина! Краще вбитим бути, чим полоненим бути; так сядемо, брати, на своїх борзих коней так подивимося на синій Дон”. Потрібно відзначити, що в цьому випадку автор “Слова…

“, бажаючи підсилити художню виразність добутку, навіть “переніс” затьмарення на кілька днів раніше. З літописів відомо, що воно трапилося, коли русичи вже прийшли до границь половецького степу й повернути назад було рівнозначно ганебній втечі. Перед вирішальною битвою з половцями “земля гуде, ріки мутно течуть, пил поля покриває”, тобто сама природа немов противиться тому, що повинне відбутися. У той же час варто звернути увагу: земля, ріки, рослини співчувають русичам, а звірі й птахи, навпаки, жадібно чекають битви, тому що знають - буде чим поживиться: “Ігор до Дону військо веде.

Уже загибелі його очікують птаха по дібровах, вовки грозу називають по яругах, орли клекотом звірів на кості кличуть, лисиці брешуть на червлені щити”. Коли ж військо Ігоря впало в битві, “никне трава від жалості, а дерево від суму до землі прихилилося”. Як жива істота виступає в “Слові…” ріка Донець.

Вона говорить із князем і допомагає йому під час його втечі Говорячи про засоби художньої виразності в “Слові об полицю Игореве” звичайно ж не можна умолчать про язикові особливості цього добутку. Щоб привернути увагу своєї аудиторії, створити відповідний настрой, автор використовував питання, на які сам і відповідає (вигуку, що підкреслюють емоційний тон оповідання, звертання до героїв добутку): “Що шумить, що дзенькає в цю годину рано перед зорями?”, “Про Російська земля! Уже за пагорбом ти!

“, “А Ігорового хороброго полку не воскресити!”, ” Яр-Тур Всеволод! Коштуєш ти всіх спереду, обсипаєш воїнів стрілами, гримиш по шоломах мечами булатними”.

Автор “Слова… ” широко використовує епітети, характерні для усної народної поезії: “борзий кінь”, “сизий орел”, “чисте поле”. Крім цього нерідкі й метафоричні епітети: “залізні полки”, “золоте слово”. В “Слові…

” ми знаходимо й уособлення абстрактних понять Наприклад, Образу автор зображує у вигляді діви з лебединими крильми. А що значить така фраза: “…заволала Карна, і Жля помчалася по Російській землі, сіючи Горе людям з вогненного рога”? Хто вони такі, Карна й Жля?

Виявляється, Карна утворена від слов’янського слова “карити” - оплакувати небіжчиків, а “Жля” - від “жалувати”. В “Слові…” ми зустрічаємо й символічні картини. Наприклад, битва описується те як сівба, те як молотьба, те як весільний бенкет Мастерстволегендарного розповідача казок Бояна зіставляється із соколиним полюванням, а зіткнення половців з русичами описується, як спроба “чорних хмар” закрити “чотири сонця”.

Автор використовує й традиційні для народної поезії символічні позначення: соколами він називає російських князів, ворон - символ половця, а із зозулею рівняється тужна Ярославівна. Високі поетичні достоїнства цього добутку надихали талановитих людей на створення нових художніх творів. Сюжет “Слова…

” ліг в основу опери А. П. Бородіна “Князь Ігор”, а художник В. М. Васнецов створив ряд картин за мотивами “Слова об полицю Игореве”.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций