«Де ображеному є почуттю куточок…»

Розміщено ЗНО по географії в 25 января 2013

А. С. Грибоєдов увійшов у чи росіянку­тературу як автор одного произведе­ния. Його комедія “Горе від розуму” останет­ся актуальної, доти, поки з нашого життя не зникнуть кар’єризм, чинопочи­тание, плітки, поки основними ценнос­тями будуть нажива, життя за рахунок інших, а не за рахунок власної праці, поки бу­дутий живі мисливці догоджати й прислужи­ваться. Все це вічна недосконалість людей і миру чудово описаний у бессмерт­ний комедії. Автор створює целую галі­розвіваюся негативних образів: Фамусов, Молчалин, Репетилов, Скалозуб і т. буд. Вони як би увібрали в себе все негатив­ние риси сучасного суспільства. Але всім цим героям поодинці проти­востоит головний герой комедії - Алек­сандр Андрійович Чацкий.

Він приїхав у Москву, “з далеких мандрівок возвратясь”, тільки заради Софії, своєї віз­любленной. Але, повернувшись у ніколи рідний і улюблений будинок, він обнаружива­ет дуже сильні зміни: Софія хо­лодна, зарозуміла, дратівлива, вона більше не любить Чацкого. Намагаючись знайти відповідь на своє почуття, головний герой волає до колишньої любові, що до його від’їзду була взаємної, але все напрасно. Всієї його спроби вір­нуть колишню Софію закінчуються ні­чим.

На всі палкі мовлення героя Софія від­вечает: “Хлоп’яцтво!” Із цього починає­ся драма парубка, що перестає бути особистої, а переростає в зіткнення з усім фамусовским суспільством. Головний герой один висту­пает проти армії старих “воїнів”, на­чиная нескінченну боротьбу за нове життя й за свою любов Насамперед, він зіштовхується із са­мім Фамусовим.

Хазяїн будинку живе по своїх ідеалах: Максимпетрович:оннетонасеребре, Назолотеедал;сточеловеккуслугам… Зовсім ясно, що й сам Фамусов не відмовився б від такого життя, тому він і не розуміє Чацкого, що вимагає “служби справі, а не особам”. Таким чином, любовний і социаль­ний конфлікти з’єднуються, стаючи єдиним цілим: для героя особисте щастя залежить від відношення суспільства до нього, а суспільні відносини осложнениличними. Така ситуація обертається для Чацкого, по влучному вираженню Гони­чарова, “мильоном роздирань”. Якщо на початку дії Чацкий спокійний і впевнений у собі, то в жагучому викрий­тельном монолозі на балі в будинку Фаму­сова він вихлюпує свої емоції: Ні, нинчесветужнетаков…

Вольнеевсякийдишит Инеспешитвписатьсявполкшутов,Упокровителейзеватьнапотолок.Явитьсяпомолчать,пошаркать, пообідати,Подставитьстул,поднестьплаток. Його образ трагичен: кілкий монолог - наслідок нерозуміння, самітності й усвідомлення марності всіх зусиль змінити що-небудь до кращого. Під вагою “мильона роздирань” Чац­кий ламається, перестає випливати здра­вому змісту. Крім того, виникають із­вершенно неймовірні чутки, які здаються безглуздими, але світло охоче пері­дає плітку про їх: Сумасошел!..

Ейкажется…вотна!Недарма?

Сталобить… счегобвзялаона! Чацкий не тільки не спростовує слу­хи, але всіма силами, сам того не відаючи, підтверджує їх, улаштовуючи сцену на ба­лу, прощаючись із Софією й викриваючи Молчалина: Виправи:изогнятотвийдетневредим,Ктосвамиденьпробитьуспеет,Подишитвоздухомодним,Ивнемрассудокуцелеет.Вонизмоскви! сюдаябольше Неїздець.

Біжу, неоглянуся,пойдуискатьпосвету,Гцеоскорбленномуестьчувствууголок! У пориві страсті наш герой не раз гре­шитий проти логіки, але у всіх його словах є правда, - правда його відносини до фамусовскому суспільства. Він не боїться говорити все всім в очі й обвинувачувати перед­ставителей фамусовской Москви в неправді, святенництві, лицемірстві. Чацкий сам - яр­який доказ того, що віджил і хворе закриває дорогу молодому й здоровому.

Образ Чацкого як би не повний, рамки п’єси не дозволяють до кінця розкрити всю глибину й складність натури цього персонажа. Але із упевненістю можна сказати: Чацкий зміцнився у своїй вірі й у кожному разі знайде свій шлях в але­виття життя. І чим більше буде от таких Чацких на шляху Фамусових, Молчалиних і Репетилових, тим слабкіше й тихіше будуть звучати їх голосу


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций