Біографія Тургенєва Івана Сергійовича

Розміщено ЗНО по географії в 18 ноября 2012

Тургенєв, Іван Сергійович (1818- 1883 р. г.) Поет, прозаїк, драматург, публіцист, літературний критик. Біографія Іван Сергійович Тургенєв народився в таки багатій дворянській сім’ї. Батько Тургенєва - Сергій Миколайович Тургенєв, відставний офіцер, дворянин досить знатного походження. Мати - Варвара Петрівна Лутовинова (пізніше - Тургенєва) - народилася в багатій поміщицькій сім’ї И. С. Тургенєв провів дитинство в маєтку Спасском-Лутовинове (Орловська губернія), де почав учитися вдома, учителем його був кріпак. З 1827 року Тургенєв учиться в Москві в приватному пансіоні, має особистих педагогів. В 1833 році майбутній письменник надходить у Московський університет на словесне відділення філософського факультету В 1834 році Тургенєв переводиться в Петербурзький університет, а в 1837 році закінчує його.

Писати Тургенєв починає ще під час навчання в університетах, його цінують викладачі, проте, критикуючи його перші добутки, написані в модному стилі, але усе ще слабкі в змісті художніх вартостей. Прагнучи у всім у житті досягти досконалості, Тургенєв приділяв дуже багато уваги вивченню філософії, іноземним мовам, літературі й історії. В 1838 році Тургенєв їде за кордон для навчання в Берлінському університеті, де рівень викладання був набагато вище, ніж у Росії. В 1841 році, успішно закінчивши Берлінський університет, Тургенєв вертається в Росію, плануючи викладати філософію в Московському університеті.

Ка федра філософії в Московському університеті на той час уже була за крита, тому Тургенєв в 1842 році намагається влаштуватися в Міністерство внутрішніх справ, щоб займатися питаннями економічних і правових реформ Вроссии. У цей час все російське дворянство охоплене ідеями перебудови суспільства, серйозних реформ. Усі чекають цих реформ від уряду, пропонуючи власні проекти.

Реформи російського господарства й кріпосного права захопили все передове дворянство, у тому числі й Тургенєва. В 1843 році Тургенєв влаштується на роботу в канцелярію Міністерства, але незабаром виявляється, що робота чиновника зовсім йому не цікава, і ом іде у відставку. Намагаючись визначитися зі своїм покликанням у житті, Іван Сергійович nyf> радіє свій літературний досвід - поему “Параша”.

Критики дали поклади тельние відкликання, поему похвалив В. Г. Бєлінський. Сам Тургенєв був здивований власному успіху й вирішує присвятити себе літературі Письменник у часи Тургенєва не міг залишатися байдужний до настрое пиям у суспільстві, тому що всі представники інтелігенції так чи інакше пропонували реформи, проекти перебудови селянського життя й т.п. Бу дучи людиною прекрасно утвореним і прожившим досить довго за| границею, Тургенєв симпатизує “західникам”, тобто плину, що виступав за ліквідацію кріпосних порядків у Росії й перебудова держави по європейському зразку. Уже в ці роки Іван Сергійович уважає народний бунт не кращою формою зміни життя до кращого й уповає на шари інтелігенції, реформи, тому що інший шлях веде до кровопролиття й хаосу Точка зору Тургенєва пізніше підтвердилася (згадаєте криваві події Лютневої й Жовтневої революцій і наступні репресії, а також розмах терору наприкінці XIX століття в Росії). В 1843 році серйозно міняється й особисте життя Тургенєва, тому що він знайомиться із француженкою Поліною Віардо, закохується в неї і їде у Францію.

Тургенєв іноді вертається на батьківщину, але згодом його перебування в V Франції затягається й він практично не відвідує Росію, листуючись із літературними критиками. Його добутки публікуються на батьківщині, а сам Тургенєв одержує у Франції численні відгуки про свою творчість. Іван Сергійович жив не тільки у Франції, він відвідував і Німеччину. У Франції ж Тургенєва застигає революція 1848 року.

Письменника вразили жорстокість і хаос, що неодмінно супроводжували будь-які революційні зміни техлет. Іван Сергійович, на відміну від багатьох письменників і суспільних діячів Росії, не привітав французьку революцію. У революції Тургенєв бачив що вирвалася й нічим не контрольовану стихійну силу мас і був упевнений, що при суспільному хаосі, що утворився, навряд чи можна побудувати справедливе суспільство. Тургенєву заперечували російські революціонери, говорячи, що він не зрозумів щирого змісту революції, значення народної боротьби. На подібну критику письменник реагував спокійно, відстоюючи свою точку зору.

J Жаль до бедним, до селянства Тургенєв не вважав підставою для підйому народу на стихійні бунти, які можуть віднести тисячі життів і закінчитися захопленням влади найбільш спритної частини аристократії й низів В 1847 році Тургенєв випускає протягом декількох років окремими главами “Записки мисливця”. Переконавшись в успіху своїх нарисів про народне життя він видає їх всі разом (1852 р.). “Записки мисливця” можна назвати психологічним дослідженням народної душі. Автор намагається зрозуміти, який мир народного життя, її умови і якої людини (російської людини) формує це життя. Успіх “Записок мисливця” був разючий, Тургенєв знову виявився в центрі уваги росіянці інтелігенції В 1850 році автор “Записок мисливця” вертається в Росію, багато публікується, веде переписку з літературними критиками, пише статті й нариси. В 1850 році Тургенєва заарештовують за публікацію статті, присвяченої Гоголю.

Строгі правила цензури вимагали попереднього прочитання кожної публікації, а стаття Івана Сергійовича вийшла до друку без цензурного відкликання. Місяць письменник був під арештом, потім його вислали в його маєток (Орловська губернія), заборонивши залишати його межі. Ці умови були досить важкими для письменника, що досить довго прожив за кордоном і звиклого до активного громадського життя, літературній діяльності, спілкуванню з Літераторами й критиками. Виявившись у складній ситуації, у політичній опалі, Тургенєв аналізує найбільш перспективні напрямки своєї творчості й в 1852 році припиняє написання п’єс (раніше його п’єси ставилися в театрах, але не всі мали успіх). У цьому ж році Іван Сергійович пише ставшие відом і популярними повести “Муму” і “Постоялий двір”.

В 1853 році Іванові Сергійовичу нарешті-те дозволяють виїжджати в Петербург, але права виїзду за кордон йому не повертають. В 1855 році Тургенєв пише свій перший роман - “Рудин”. Автор розуміє, що час міняється, з’являються нові герої, нові ідеали.

“Рудин” - це одна зі спроб пророчити майбутнє Нової російської людини, зрозуміти зміст змін, що відбуваються в суспільстві В 1856 році Тургенєв одержує дозвіл на виїзд за кордон, і відправляється в Європу, де він проживе майже два роки. Суспільні події в Росії тим часом розвиваються стрімко: уряд повідомляє про те, що розробляються проекти звільнення селян від кріпосної залежності. Дворяни й вся російська інтелігенція активно пропонують проекти перетворень, утворяться революційні, демократичні й ліберальні кружки, у громадське життя активно вступають літератори. В 1858 році Тургенєв вертається в Росію.

Про його повісті сперечаються, літературні критики дають протилежні оцінки тургеневским добуткам. Після свого повернення Іван Сергійович публікує повість “Ася”, навколо якої розвертається полеміка відомих критиків У цьому ж році виходить у світло роман “Дворянське гніздо”, а в 1860 році - роман “Напередодні”. 1860 рік. Тургенєв пропонує проект по поширенню освіти серед шарів малограмотного населення, сам письменник готовий у міру можливості фінансувати цей проект, але російська інтелігенція не підтримує письменника.

У цей час набагато більше популярними були заклики до суспільної й політичної боротьби, до звільнення селян і залученню їх до революційного руху А Тургенєв, як ми вже відзначали, не був прихильником народної революції, уважаючи, що лише реформами, висунутими передовою частиною інтелігенції, можна змінити життя в країні. В 1862 році публікується роман “Батьки й діти”, навколо якого розГорелися суперечки. Самому Тургенєву довелося пояснювати свій задум, тому що письменник уважав, що його зрозуміли зовсім неправильно. Тургенєва після виходу у світло “Батьків і дітей” критикували абсолютно все: демократи й ліберали, революціонери й консерватори.

Критика обрушувалася на письменника від тих, кого він уважав своїми прихильниками, а від супротивників він одержував похвали. От як про це писав сам Іван Сергійович: “Від інших компліментів я радий був провалитися крізь землю, інша лайка була мені приємна ” (З листа И. С. Тургенєва до И. В. Анненкову, 1862 рік). І ще: “Я випробував тоді враження хоча різнорідні, але однаково тяжкі. Я зауважував холодність, що доходила до обурення, у багатьох мені близьких і симпатичних людях; я одержував поздоровлення, ледве не цілування, від людей противного мені табору, від ворогів.” (Зі статті И. С. Тургенєва “Із приводу “Батьків і дітей”).

Саме у зв’язку із широкою популярністю роману, незважаючи на всі суперечливі відкликання, у вживання ввійшло поняття “нігіліст”, автором якого є Тургенєв. Нігілістами стали називати людей, що не приймають суспільні й моральні ідеали, що заперечує всі цінності сучасного їм суспільства. (Нігіліст - людин, що заперечує прийняте всіма світогляд, що відстоює свій власний, у многим на речі, що отличающийся від загальноприйнятого, взгляд.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций