«Вишневий сад» А. П. Чехова як зразок чеховської п’єси

Розміщено ЗНО по географії в 4 октября 2012

Чеховські оповідання повні ліричного настроя, пронизливого смутку й сміху. Такі і його п’єси, незвичайні, казавшиеся країн­ними чеховським сучасникам. Але саме в них яскравіше й глибше всього виявилася “акварельность” чеховських фарб, його проникно­венний ліризм, що простромлює точність і від­кровенность. Драматургія Чехова має трохи пла­новий, і те, що говорять герої - аж ніяк не те, що приховує за їхніми репліками сам автор.

А те, що він приховує, може бути, зовсім не те, що він хотів би донести до глядача. Через цю багатоплановість виникають слож­ности з визначенням жанру. Наприклад, п’єсу “Вишневий сад” сам автор називав комедією. Але адже п’єса-те смутна!..

Як відомо із са­мого початку, маєток приречений; приречені й ге­рої - Раневская, Гаїв, Аня й Варячи: їм не на що жити, не на що сподіватися. Пропонований Лопахиним вихід для них неможливий. Усе для них символізує минуле, якусь давнє, прекрасне життя, коли все було легко й просто - і навіть уміли сушити вишню й возами відправляти в Москву…

Але тепер сад зостарився, урожайні роки рідкі, спосіб готування вишні забутий… Постійне неблагополуччя відчувається за всіма словами й учинками героїв… І навіть надії на майбутнє, висловлений­ние одним із самих діяльних героїв - Лопахиним - непереконливі Непереконливі й слова Пети Трофимова: “Росія - наш сад”, ” треба працювати”. Адже сам Трофимов - вічний студент, що ніяк не може зайнятися чим-небудь серйозним.

Неблаго­получие й у тім, як розвиваються відносини між героями (Лопахин і Варячи люблять один одного, так чомусь не женяться), і в їх разго­злодіях. Кожний говорить про те, що його інтересу­ет у цей момент, і не слухає інших Героям Чехова властива трагічна “глухота”, тому в діалогах перемежовується важливе й дрібне, трагічне й смішне, дурне. Адже в “Вишневому саду”, як і в человечес­який життя, перемішані обставини тра­гические (матеріальні труднощі, неспо­собность героїв до дії), драматичні (життя кожного з героїв) і комічні (на­приклад, падіння Пети Трофимова з лестни­ци в самий напружений момент).

Скрізь ви­ден розлад, навіть у тім, що слуги поводяться, як добродії. Фірс говорить, порівнюючи про­шлое й сьогодення, що “всі враздробь”. Су­ществование цієї людини немов би напо­минает молодим, що життя почалося давно, ще до них Характерно й те, що його забива­ют у маєтку… І знаменитий звук струни, що лопнула, - це теж символ.

Якщо натягнута струна - готовий­ность, рішучість, дієвість, то лоп­нувшая струна - кінець. Правда, є ще неясна надія на економічне процвітання, адже повезло ж сусідньому поміщикові Симеонову-Пищику: він не краще інших, а в нього те глину знайшли, то пройшла залізниця… Життя й смутне, і весела. Вона трагична, непередбачена, про цьому й говорить Чехов у своїх п’єсах И тому так важко визначити їхній жанр - адже автор одночасно показує всі сторони життя


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций