Короткий зміст повести Дитинство Горького М. Ю

Розміщено ЗНО по біології в 21 мая 2012

Повість про дитинство починається із трагічної події в житті головного героя (його кличуть Олексієм) - умер батько. Так збіглося, що в день смерті батька в героя-оповідача народився братик, що незабаром умер. Хлопчика тримає за руку бабуся, “кругла, большеголовая, з величезними очами й смішним пухким носом; вона вся чорна, м’яка й дивно цікава… Вона говорила ласкаво, весело, складно”.

Слова її для хлопчика були схожі “на квіти, такі ж ласкаві, яскраві, соковиті”. “До її начебто спав я, захований у темряві, але з’явилася вона, розбудила, вивела на світло, зв’язала всі навколо мене в безперервну нитку, сплела все в різнобарвне мереживо й відразу стала на все життя іншому, найближчому серцю моєму, самим зрозумілою й дорогою людиною, - це її безкорислива любов до миру збагатила мене, наситивши міцною силою для важкого життя”. Після смерті батька мати із сином на пароплаві по Волзі переїжджає до свого батька. Це “невеликий сухонький дідок, у чорному довгому одіянні, з рудої, як золото, борідкою, із пташиним носом і зеленими вічками”. Хлопчик відразу “зачув у ньому ворога”.

Не довелися по серцю дитині і його дядькам (брати матері), і будинок діда - маленькі, напівтемні кімнати. Дід був фарбарем - у дворі й у будинку в чанах з різнобарвною водою мокли якісь ганчірки, пахнуло різко й неприємно. Але головне: “Будинок діда був наповнений гарячим туманом взаємної ворожнечі всіх з усіма”. Брати вимагали в батька роздягнула майна, боялися, що сестра, що повернулася з дитиною, зажадає свою частку.

Між дідом і братами відбуваються огидні бійки, бабуся намагається всіх примирити. Хлопчик почуває, що дід злої й скривджений на всіх Сьогоденням потрясінням для маленького Олексія, якого ніколи фізично не карали, стає жорстоке суботнє пороття дітей. Провинився Лешкин двоюрідний брат Сашка - він по наущению дорослих підсунув дідові розпечений наперсток. Провинився й Лешка - він із хлоп’ячої цікавості сунув у чан із синьою фарбою парадну шовкову білу скатертину.

Бабуся спробувала приховати цю провину від жорстокого діда. Однак Сашка видає Олексія, сподіваючись, що за донос йому самому вдасться уникнути жорстокого покарання. Дід січе онука Сашку різками з жорстокою насолодою.

Червоні смуги спухають на голом тілі Потім черга покарання доходить до Лешки. Хлопчик ніколи не зіштовхувався з таким. Бабуся й мати намагаються відбити його в діда. Та й сам він так просто не здавався: “Бився в руках у нього, смикаючи руду бороду, вкусив йому палець”. Дід засік строптивца до нестями, і кілька днів хлопчик сильно болів.

Олексій зрозумів, що мати його не така сильна, як він припускав, - вона, як і всі, боїться діда. Дід зненацька приходить до онука миритися, навіть просить прощення Приносить гостинці, цілує в чоло. - Ти думаєш, мене не били?

Мене, Алеша, так били, що ти цього й у страшному сні не побачиш. Мене так кривдили, що, мабуть-ка, сам Господь Бог дивився - плакав! Дід розповідає онукові, як він був бурлакою на Волзі, разом з товаришами тягав важкі баржі по Волзі. Не забув хлопчик пороття, але зумів зрозуміти й у чомусь простити діда А ще зав’язалася в Олексія міцна дружба із Циганком - працівником діда.

Цей гарний добродушний хлопець підставляв свою руку під дідову різку, щоб хлопчикові менше дісталося. І на руці спухнули страшні криваві фляки. Циганок і людина добрий, і майстер відмінний Виявляється, Циганок - підкидьок, бабуся підібрала сиротку й виховала його. Майстрові було всього-те дев’ятнадцять років.

Надзвичайний витівник, Циганок показував фокуси, дресирував мишей і танцював. Іноді танцювати виходить важка, схожа на ведмедицю, бабуся - і її танець схожий на поетичне оповідання про щось задушевному Однак Циганок грішить небезпечним промислом: дід посилає його з возом на базар - і хлопець привозить безліч продуктів. Рубль витратить - а на п’ять украде. Робить він це не з користі, а з бешкетництва.

Але ж піймають - заб’ють до смерті! Смерть Циганка безглузда й несподівана: його придавило важким дерев’яним хрестом, що звалили на нього жадібні дядьки Олексія (Михайло і Яків). Яків обіцяв донести цей хрест на могилу своєї дружини, що сам же рік назад і довів до смерті жорстоким звертанням Однак по звичці звалив вагу на безвідмовного працівника - і Циганок загинув. Біль хлопчика гострий, але час заліковує рани.

Олексій навіть звикає до того, що його січуть так само, як і інших хлопчиків у будинку, і комусь уже підставити руку, щоб взяти на себе частина болю. Розрада для хлопчика - щоденне спілкування з бабусею, її розмови з Богом - довірчі прохання про те, щоб всі її близькі сталі добріше й радісніше. Страшним переживанням для Олексія стала пожежа - бабуся в цій події стала теперішньою героїнею, рятуючи від вогню майно, виводячи й заспокоюючи мерина (кінь) Шарапа.

Обпалила баба собі руки, дід жалував її - не завжди він був злий і строгий, жило й у ньому людське почуття Пройшло час - дід з бабкою й онуком переїхали в новий будинок, поділивши майно з Михайлом і Яковом. Матері Олексій майже не бачить, вона живе окремо. Дід учить хлопчика читати, і грамота дається здатній дитині легко.

Начебто й поспокойнее стало жити на новому місці, і дід з бабкою мирно згадують минуле життя - і раптом знову в старому спалахує лють, і він при хлопчику б’є свою дружину кулаком в особу. Страшно, мерзотно… Будинок придбав шумну славу; майже щонеділі до воріт збігалися хлопчиськи, радісно сповіщаючи вулицю: - У Кашириних (прізвище діда) знову б’ються!

Приходив з п’яним скандалом дядько Михайло, бив скла, трощив сад Додавав свою частку в розбрат і дядько Яків. Гірко було бабусі, що в неї такі діти. Вісімнадцять дітей народила вона - кращих Господь прибрав, а от такі - залишилися. У молитві знаходила бабуся просвітління й відпочинок для душі.

“Її Бог був весь день із нею, вона навіть твариною говорила про нього. Мені було ясно, що цьому Богові легко й покірно підкоряється все: люди, собаки, птахи, бджоли й трави; він до всього на землі був однаково добрий, однаково близький”. Дід же, розповідаючи онукові “про необоримой силу Божией, завжди й насамперед підкреслював її жорстокість: от, згрішили люди й - потоплені, ще згрішили й - спалені, зруйновані міста їх; от Бог покарав людей голодом і мором, і завжди він - меч над землею, бич грішникам”. Немов дідів Бог дивився з неба на грішну землю й присуджував те ж, що й сам старий Каширин: - ех ви-и… Важке життя не зробило бабусю жорстокої, не відібрала в неї вміння радуватися малому.

“Шпаку, віднятому нею в кота, вона обрізала зламане крило, а на місце відкушеної ноги спритно прибудувала деревинку й, вилікувавши птаха,учила неї говорити. Коштує, бувало, ціла година перед кліткою на косяку вікна - великий такий, добрий звір - і густим голосом повторює перейнятливої, чорної, як вугілля, птахові: - Ну, проси: скворушке - кашки! …И адже вивчила шпака: через якийсь час він досить ясно просив каші, а забачачи бабусю, тяг щось схоже на - ” Дра-Ас-Туй”…” “У дитинстві я представляю сам себе вуликом, куди різні прості, сірі люди зносили, як бджоли, мед своїх знань і дум про життя, щедро збагачуючи душу мою, хто чим міг. Часто мед цей бував брудний і гіркий, але всяке знання - все-таки мед”, - так пише Горький про нагромадження досвіду Багато дало хлопчикові спілкування із квартирантом на прізвисько Гарна Справа.

Однак ця дивна людина в окулярах була чужим для всіх - навіть для бабусі. И. цього чужинця зрештою вижили. Звичайно, Олексій спілкувався й з однолітками. З юрбою войовничих хлопчиськ дружби не виходило - тільки бійки А. от троє братів-сусідів привернули увагу Олексія тим, що не сварилися, а дуже оберігали один одного.

Один раз самий маленький із братів під час гри в прятки звалився в колодязь - і Леша допоміг урятувати його. Так зав’язалася дружба. Смутна це була дружба - потайная. Троє братів жили при батьку-полковнику, дуже суворому, і при мачусі, що їх не любила Алеша ловив для них птахів, щоб тримати в клітках, і розповідав казки, які чув від своєї бабусі. Зненацька вертається мати Алеши.

Вона жила якимсь своїм життям, що обурювала старих-батьків, але якось усі упокорюються. Мати починає вчити хлопчика “цивільної” (а не церковної, як дід) грамоті. Як на зло, з пам’яттю Алеши починає діятися щось дивне - він перебріхує й переробляє слова віршів, яким учить його мати Може бути, так пробуджується творчість?

Мати гнівається, їй здається, що син її відриває, та й важко їй жити в будинку діда. Ходить вона на посиденьки до веселих сусідів, так веселощі не виходять, так бачить це хлопчик. Дід і бабка намагаються посватати неї за якусь серйозну людину, але Варвара (мати Олексія) дає їм рішучу відсіч.

Після цієї історії мати стала господаркою в будинку, а дід зробився непомітний. Мати віддає Олексія вчитися, однак навчання триває недовго. Хлопчик занедужав віспою.

Під час хвороби бабуся розповідає хлопчикові про його батька - веселій, гарній і сміливій людині, про те, як мати обвінчалася з ним проти волі діда. Дід довго й чути не хотів про відступницю-дочки, але зрештою примирився з її рішенням. Брати Варвари не злюбили чоловіка сестри. Один раз дійшло до страшного: скинули вони його взимку в ополонку й хотіли утопити, так не вийшло.

Не став Максим скаржитися поліції, але з першою нагодою перебрався із дружиною й сином в інше місто - Вастрахань. Часто приходить бабуся до хлопчика на горище, то казки йому розповідає, то - історії із сімейного життя. Як і раніше вона ласкава й уважна, тільки от що погано: п’є вона Горелку, щоб заспокоїти своє изболевшееся серце. Мати ж, красиво одягнена й усе більше чужа, приходить до свого сина рідко.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций