Чому «переступивший» Свидригайлов покінчив із собою, а Розкольників — немає? (по романі Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання»)

Розміщено ЗНО по біології в 22 мая 2012

У романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і нака­зание” розкривається ряд загальнолюдських проблем: мо­жет чи людина в ім’я високої ідеї зробити преступ­ление, як після цього жити й звідки чекати покарання? Головний герой роману, студент Родіон Раскольни­ков (саме прізвище символізує розрив, роздвоєння), поставлений перед дилемою. Він бачить дрібне, частка зло в особі баби-процентщици й убиває її, але, залишившись один на один зі своїм злочином, Родіон розуміє, що зробив щось, противне життя, не зменшив зло на землі, а згрішив. Для повноти рішення проблеми Достоєвський уводить у роман ще одного героя, Свидригайлова. Це “двійник” Раскольникова. Незважаючи на те, що вони начебто совер­шенно різні, уже при першій зустрічі Свидригайлов гово­рит: “Ми одного поля ягоди”.

Яке емоційне від­носіння Раскольникова до свого двійника? Відраза. Свидригайлов не боїться каяттів совісти Це злочинець і за законом (шулер, боржник), це злочинець і в духовному плані (грішник).

Про що свідчить не­гативное відношення Раскольникова до людини, що розділяє його переконання, по суті справи є його від­ражением? Про внутрішню боротьбу в душі головного героя, боротьбі добра й зла, Бога й демона. Свидригайлов не бачить у злочині Раскольникова ніякої трагедії, підбадьорює, заспокоює: “Не преступ­никнув ти, на цій стороні залишився, тому що людина”. Сам Свидригайлов задушив у собі людини, звільнив себе від “питань людини й громадянина”, перед кото­рими зупинився Розкольників З вини Свидригайлова гине дівчинка, умирає Марфа Петрівна. Єдиний­ное, у чому бачить сенс життя цей герой - хтивість.

І тим страшнее, тим убийственнее для Свидригайлова ока­залось теперішнє чисте людське почуття - любов до Дунечке. Він жахається, розуміє, що не має права на цю чисту любов, що сам уже й не людина, не може відродитися, піднятися: його добро вже не сприймається миром Йому залишається накласти на себе руки. Тому До­стоевский показує, що суд над Раскольниковим, його покарання - це покарання людині


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций