Переказ дванадцятої глави повести Тургенєва «Перша любов»

Розміщено Українська література в 15 декабря 2011

У повісті ” Перша любов ” письменник дуже поетично описує це почуття, що приносить йому й радість і горе, але завжди робить його чистіше, піднесеніше. Сюжет повести дуже простий. Головне в ньому - це щирість, схвильованість і ліризм у вираженні почуттів: “Це єдина річ, що мені дотепер робить приємність, тому що це саме життя, це не складено…” Повість ділиться на глави. Це визначається авторським задумом - розповісти про чреде подій юності героя, які запам’яталися йому з дитинства. Кожна глава має свій мікросюжет. В 12 главі розповідається про кульмінації розвитку почуття любові оповідача. Саме в цій главі він пережив почуття краще якого в нього не було вжизни.

Ця глава істотно доповнює наше подання про героїв. Зінаїда незважаючи на гадане легкодумство здатна на страждання й серйозні почуття. Вона страждає від “незаконності” свого почуття, це штовхає її на непередбачені вчинки. Це тип “тургеневской дівчини” - хлоп’яцтво, дитячі звички із силою любові й почуттям дорослої дівчини

А о головному герої краще говорять його ж власні слова: “Я була ще дитина”.

Сюжет побудований на драматичному процесі народження почуття в дитячій душі. Сцена описана в 12 главі дуже важлива в розвиток сюжету і є кульмінаційної

Крім того, у цій главі автор з особою силою затверджує свою точку зору:”тільки любов викликає розквіт усього істоти, який не може викликати ніщо інше”. Його герой уже доросла людина, що пережила багато чого у свої роки , але саме те, пережтое тоді, в 16 років почуття він називає блаженством і затверджує, що воно вже не повториться. Здатність людини глибоко любити Тургенєв считалмерилом його цінності й багатьох своїх героїв випробовував любов’ю

Тургенєв розкриває характери своїх героїв не прямо в їхній суспільній діяльності, а в особистій, інтимній сфері. Герой обов’язково повинен відбутися як особистість

Психологізм Тургенєва називається “схованим” або “таємним”, тому що письменник ніколи не зображував прямо всі почуття й думки своїх героїв, але давав угадувати їх по зовнішніх проявах. Він насичує своє оповідання зображенням дій герої, саме вони повідомляють нам про те, що почуває герой у це час

Таким чином, можна сказати, що 12 глава з переконливістю і ясністю доносять до нас авторську позицію

Тургенєв умів створювати портрети цілого покоління в їх найбільш характерних проявах. Разом з тим він визнавався багато разів, що “ніколи не міг творити з голови. Мені для того, щоб вивести яку-небудь вигадану особу, необхідно обрати собі живу людину, що служив би мені як би руководящею ниткою”. Але прототип служив Тургенєву лише відправною крапкою. Ніж далі, тим більше первісний образ убирав у себе риси життєвого типу, що зложився в певних соціально-історичних ^ловиях, і ставав цілісним художнім створенням, що однаково далеко й від копії, і від карикатури

В образах “Рудина” сучасники Тургенєва й дослідники його творчості знаходили риси багатьох реальних осіб. Тургенєв не заперечував, що образ головного героя роману був пов’язаний з особистістю Михайла Олександровича Бакунина. У ньому позначилися також окремі риси іншого сучасника Тургенєва, відомого історика Т. Н. Грановского.

У Рудине багато й глибоко особистого, авторського. Тургенєв писав С.Т.Аксакову у відповідь на його відгук про роман: “Мені приємно також і те, що ви не шукаєте в “Рудине” копії з якої-небудь відомої особи… Уже коли з кого списувати, так із себе починати”. А Герцен прямо оголосив, що Рудин - це “Тургенєв 2-й, наслушавшийся філософського жаргону молодого Бакунина”. Це зайве свідчення того, що образи тургеневского роману були портретами цілого покоління. Наприклад, в образах учасників філософського кружка Покорского органічно з’єдналися індивідуальні риси багатьох сучасників Тургенєва

Тургенєв гостро відчував розрив між високим рівнем думки передової інтелігенції свого покоління й відсталістю Росії, що вимагала й корінних перетворень, і невтомної праці. Свідомістю необхідності корисної діяльності перейняті судження про те, що насамперед потрібно “орати землю… і намагатися якнайкраще неї орати” (слова Лаврецкого з “Дворянського гнізда”). Пізніше, уже в пору розвитку капіталізму в Росії, у Тургенєва з’являється герой, що засновує завод на справедливих, артільних початках (Соломин у романі “Новина”). Але герої тургеневских романів так і не переборюють протиріччя між думкою й справою. Носій високих ідей не стає в той же час діячем практичного складу

У романах Тургенєва ми не знайдемо дозволи всіх питань і протиріч. Він уважав, що головна справа художника - не вчити, а зрозуміти життя й виразити неї в художній творчості. Але адже уроки можна почерпнути не тільки з готових відповідей, виявлена перед нами складність життя і її протиріччя спонукають до думки й шукання власних рішень. Сама сучасність, злободенність тургеневских романів, життєвість їхніх типів завжди сприяли спорам навколо них, різанням полеміці, аж до теперішнього часу. Однак дещо абсолютно вірогідно: Тургенєв ніколи не грішив проти логіки створеного їм характеру, залишаючись вірним художній правді


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций