Твір по оповіданню В. А. Солоухина «Месник»

Розміщено Українська література в 13 декабря 2011

Володимир Олексійович Солоухин сучасний письменник, автор багатьох чудових добутків про природу й мистецтво. У ряді його оповідань добре представлений мир дитинства, показане формування особистості сучасної людини. Назва оповідання «Месник» залучає своєю загадковістю. Перша думка, що виникає в читача, швидше за все, про те, що в сюжеті сховані якась інтрига, обман і помста за цей обман. Можна припустити, що далі почнеться детективна історія. Читач фантазує, представляючи розв’язку сюжету, бачить себе на місці месника, що творить добро й одночасно караюче зло

Але що ми бачимо: історія не про невловимих месників, сюжет простіше, але оповідання читається з не меншим інтересом. Головні герої - школярі, учні однієї школи, одного класу. Один з них Витька Агафонов, інший, судячи з оповідання від першої особи, - автор. Це оповідання - спогад дитинства з наступним переосмисленням. В основі новели лежить конфлікт-інтрига. Працюючи на пришкільній ділянці, учні «веселилися», насаживая грудки землі на гнучкі прути й кидаючи зліплені кульки в повітря. Одна грудка, кинута Витькой, можливо ненавмисно, а може, і спеціально, попадає оповідачеві в спину. Із цього моменту починається внутрішній конфлікт. Героєм опановують образа, злість, а потім у його свідомість закрадається думка омести.

На щастя, діти можуть вчасно зупинити себе. Вони бояться відповідати за свої вчинки перед дорослими. Почасти тому намір оповідача не здійснюється. Можливо, героєві було важко вдарити по спині людини, що довіряв йому. Тим більше вдарити по спині було б не по-мужски. Потерпілий відмовляється від відплати, він зумів простити кривдника й тим самим полегшив собі життя. «Мені робиться легко від приємного рішення не бити Витьку. І ми заходимо в село як кращі дружки-приятелі».

У цей час багато конфліктів, що виникають між дорослими людьми, мають трагічний фінал. Дорослої людини, що мріє помститися, навряд чи що може зупинити. Він піде на всі

Новела - художньо розказана життєва історія. Мова проста, немає ніяких двозначних фраз і виражень. Автор розвиває сюжет по зростаючій лінії. Опис обстановки, місця дії сюжету переміняється розвитком конфлікту: міркуванням про помсту й розуміння того, що мстити не обов’язково. Адже мстити може кожний, але простити - тільки духовно сильний і шляхетний людина

Щось загальне є в цієї новели з «Злочином і покаранням» Достоєвського. Розкольників скривджений і зол, але, на відміну від дитини, він присуджує до смерті бабу й виконує свій вирок. Такий фінал суперечить моїм моральним підвалинам, адже життя дало нам Бог, і тільки він вправі відібрати її в нас

На мій погляд, «Месник» наслідує відспіваних бандитів, що заманюють свою жертву в ліс, туди, де їх ніхто не побачить. Що це? Боягузтво? Або, навпаки, сміливість?

Кожний судить по-своєму. Але я переконана в одному: для людини важче простити кривдника, чим покарати його.

Книга Солоухина - своєрідна подорож в “саму чудову із всіх чарівних країн - країну дитинства. Ключі від її закинуті так далеко, загублені так безповоротно, що ніколи, ніколи, хоча б одним вічком, хоча б одну дріб’язкову стежку не побачиш до кінця життя. Втім, у тій країні не може бути дріб’язкової стежки. Всі там повно значення й змісту Людина, що забула, що там було і як було там, що забув навіть про те, що це колись було, сама бідна людина на землі”.

Де розташована твоя чудова й чарівна країна дитинства, учитель? Де країна твого дитинства, мій однокласник? Де країна дитинства тата й мами? Якщо вона там, де, здавалося, величезна (а насправді зовсім маленька) гора від села до ріки, де піщаний обрив над рікою, де зовсім неподалік величезний і страшний ліс, у якому живуть “розбійники”, - “Крапля роси” допоможе відчути неминущу принадність рідних тобі сільських місць. А ,якщо твоє дитинство пов’язане з міським двором - книга Солоухина розповість про захід, кольори й звуки сельщини, і серце твоє защемить від смутку, від гострого бажання відчути, відчути, довідатися силу казкового чарівництва, про яке повествуется в книзі Повествуется з такою щиросердечною теплотою й поетичністю, що книга повністю бере в повний і невідривно веде за собою

У ній повною мірою звучить поезія рідної землі, поезія сільського життя, поезія селянської праці. Мабуть, гостріше всього красу цієї праці почувають сільські дітлахи. І може бути, одна із причин удачі прозаїчних книг В.Солоухина в тім, що він розповів про поезію селянського побуту через сприйняття свого дитинства Багато чого застаріло в цьому сприйнятті, тому що дитинство письменника довелося ще на довоєнні роки, а скільки з’явилося після цього в селі нових (часом дивних) прийме’ Але в той^-те й цінність цієї книги, що автор розповідає тут тільки про те, що він пережив, перечув, що встиг побачити й полюбити на рідній землі. І судячи із книги, мало що запам’яталося в його пам’яті й свідомості з такою же силою і яскравістю відчуття, як перші зустрічі з “великими колгоспними роботами” - збиранням і молотьбою хліба, сівбою, косовицею

Природно, що в книзі були відзвуки труднощів, які переживало село в ту пору. І все-таки соціальні початки в поетичному баченні Солоухина були приглушені. А трудова людина, селянин - годувальник всієї країни - була показана могутньо й масштабно.

Дійсно, якщо вдуматися з позицій сьогоднішнього дня, те сільський трудівник був, є й буде основним постачальником їжі для жителів Землі. Уважається, що самий здоровий і потужний генофонд американців прихований саме у фермерах, які не піддані пагубному впливу цивілізації. Серед них, як правило, немає наркоманів і алкоголіків, політичних маріонеток і екзистенціалістів, хворих Спидом і кволих неврастеніків

Красу людини можна показати по-різному Горький писав, що навіть у брудній забігайлівці, серед бурлак і злодіїв людин може бути прекрасний. Краса миру залежить від людського сприйняття. Японці годинниками споглядають гілочку дерева, квітка, гарний камінь. Вони в часточці природи бачать повний її обсяг, тому що краса не розчленовується, а завжди єдина, якщо дивитися на неї не утилітарно, а саме в пошуку цієї краси. Солоухин скупими літературними прийомами розрізнив і відкрив читачам красу небагатого сільця. І ця краса невід’ємна пов’язана з жителями цього сільця - селянами. Годувальниками…


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций