Твір по оповіданню Паустовского «Чорне море»

Розміщено Українська література в 5 декабря 2011

У свій час М.Горький посилено націлював увагу письменників до активного пізнання країни. Він думав, що нова соціалістична дійсність у її зв’язках з історією ще слабко вивчена й недостатньо освоєна художнім словом. Одну із книг К. Паустовского того років (”Кара-Бугаз”) він із задоволенням назвав “сміливим і вдалим досвідом” у важкій справі зображення “перспектив нашого будівництва” М. Горький уважала, що радянському читачеві вкрай необхідні добутки, “присвячені художньої популяризації наукових знань”, і навіть намітив трохи конкретних тим, що заслуговує розробки в першу чергу

Горьковские починання й ради, запропоновані їм теми й аспекти виявилися дуже близькими авторові “Чорного моря”.

Задумана К. Паустовским книга по охопленню спеціальних відомостей, що стосуються моря, його флори й фауни, життя глибин і рельєфу узбереж, характеру вітрів і своєрідності прибережних міст, по розкриттю величезного культурного й революціонізуючого значення причорноморського краю, що прославився діяннями чудових людей, - словом, по своїй просторості й повноті повинна була стати як би художньою енциклопедією. У всякому разі, міркував К. Паустовский, приступаючи до здійснення свого задуму, чи вийде саме така чи книга ні, але приціл на свого роду энцикло-педичность випливало, на його думку, зберігати обов’язково.

У той же час К. Паустовский хотів говорити у своїй новій книзі “повним голосом”, щоб, як сказано в одному з його тодішніх оповідань, “возвеличити епоху - блискуч і неповторну”, щоб “дихати всіма грудьми повітрям часу, їдка й свіжим, як океанська сіль”.

Насиченість добутку різними відомостями не повинна була, по думці К. Паустовского, ущемляти його художність, образність або, тим більше, вигнати романтичність сприйняття й слова

Він хотів, щоб повість дихала широкими просторами моря й неба, щоб на її свіжих сторінках грали морські зорі, гуркотали шторми або дул легкий бриз, юрбилися в гарячих берегів вантажені кефаллю й султанкою рибацькі шаланди, розмовляли й співали люди, щоб ожила історія, така ж древнє й бурхлива, як саме море, щоб заговорили навіть камені, ці мовчазні свідки колишнього. І нарешті, щоб, подібно маякам, блиснули на обрії таємничі вогні майбутнього…

“Чорне море” дійсно вийшло з-під пера письменника добутком різко своєрідним, помітно несхожим навіть на попередні “морські” оповідання й повести К. Паустовского, але в той же час нова повість зберегла всі живі стилістичні, образні й мелодійні зв’язки з колишньою творчістю свого творця. “Щеплення науки”, тобто увага письменника до спеціальних питань географії, аерології, океанографії, біології, геології, метеорології, а також археології й історії, виявилася настільки органічної, що так природно розчинилася в тексті, що ми не відчуваємо при читанні ні найменших труднощів і навіть не догадуємося, що нас часом досить ґрунтовно “просвіщають”.

“Письменник найтоншої спостережливості”, як сказав про К. Паустовском М. Шолохов, він зумів пронизати дані науки живими подробицями особистих вражень, “аргументувати” їхніми свідченнями-оповіданнями конкретних людей, заодно познайомивши нас зі специфікою їхньої праці й повчальними превратностями доль

: Повість “Чорне море”, при всій її незвичайній оснащеності, завидної, так сказати, вантажопідйомності, здається нам легке й граціозної, як білокриле вітрильне судно. Не відразу догадаєшся, що у своїх сховані від ока трюмах воно несе досить важкий і ґрунтовний вантаж

К. Паустовский, за його словами, коли писав “Чорне море”, взяв собі за зразок морські лоції. Він був дуже високої думки про ці довідники, призначених для капітанів і штурманів. Лоція Чорного моря була їм вивчена не менш ретельно, чим історія повстання на “Очакові” і біографія лейтенанта Шмидта.

Йому подобалася сама мова лоцій - точний і ненавмисно поетичний

“Мова лоцій, - писав він у статті, присвяченій історії створення повести, -точний, своєрідний і повний морської поезії. Лоції інших морів читаються з таким же захопленням, як самі привабливі романи. Свою книгу про Чорне море я задумав як художню лоцію…”

Але лоція - першооснова, креслення, як би своєрідний путівник, у прямому й строгому змісті цього слова. У повісті К.- Паустовский так уточнює своє відношення до лоції: “Все-таки сама точна лоція неспроможна перед несподіваними змінами світла, фарб і прозорості повітря”. І вона, саме собою, зовсім неспроможна перед людьми: у неї просто немає такого завдання - малювати характери й долі

К. Паустовский увів у свою повість безліч тонких, проникливих пейзажів, показав чимало цікавих - звичайних і легендарних - людей

Але він постійно мав на увазі свою особливу мету - показати Чорне море не тільки так, як звичайно прийнято його зображувати, тобто красу, величчя й т.д. Він зважився подивитися на нього, по його вираженню, як на “глибоку западину”, що виникла колись у результаті геологічних потрясінь і живучу по дуже точних законах. Романтична “синявий моря”, не боїться він уточнити, пояснюється великою домішкою солей, що втримуються у воді, хімічна формула яких відома. А зелений відлив води, відбитий живописцями, поетами й прозаїками, викликаний заростями “діатомових водоростей”.

Ідучи слідом за лоцією й не гребуючи “діатомових водоростей”, К. Паустовский, однак, насамперед треба законам Поезії

Таке сполучення тверезо наукового знання й крилатої уяви присутнє в його повісті в гармонійній рівновазі й нерозривній єдності

Одне із самих задушевних, виношених переконань письменника, до якого він прийшов не відразу, полягало в тім, що чим більше ми знаємо про навколишньому нас фізичному світі, тим з більшою силою й всесторонностью розкривається перед нами бездонна поезія й краса нашої земної дійсності

Інакше кажучи, на мир треба дивитися грамотно. Особливо в наше століття, що не терпить приблизності й аморфності подань. Тільки тоді відкриє він свої самі таємні таємниці й непомітні для неосвіченого ока інтимні рухи матерії

Але як би не був чудовий навколишній природний мир, добуток виявиться безжиттєвим, якщо позбавити його людини

Про різноманітний матеріал, що ввійшов у повість “Чорне море”, К. Паустовский сказав, що він весь “об’єднаний людьми”, їх діями

Незабутня відтворена їм трагічна історія повстання на броненосці “Очаків” Чудова у своїй життєвості й патетичній сутності заколотної душі фігура лейтенанта Шмидта. Уперше в художній літературі після чудової поеми Б Пастернаку цей герой зображений К. Паустовским зі справжнім епічним розмахом і високою трагедійністю…

А герої Аджимушкая? Їхня боротьба й загибель намальовані письменником подібно монументальним фрескам, виконаним внутрішньої символіки. Але й люди звичайних доль, численні рибалки, метеорологи, ботаніки, виноградарі, приморські хлопчиськи, вітрильні майстри, юні матроси, що слухають “Травиату” на сталевій палубі крейсера, шукачі води, вівчарі, - всі вони і є величезний людський мир, що живе на сторінках повести розумним, творчим життям

Правда, К. Паустовский, випливаючи прийнятому їм у цьому добутку нарисовому принципу, не зображує, за рідкісними винятками, характерів своїх героїв у послідовному розвитку. Він зустрічається зі своїми героями в певні моменти їхнього життя й у більшості випадків як би интервьюирует їх. Але така манера анітрошки не заважає, завдяки майстерності художника, бачити його персонажів живими, повнокровними людьми


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций