Своєрідність добутку Фраермана «Повість про першу любов»

Розміщено Українська література в 27 сентября 2011

Добуток це написано у важкий і напружений 1937 рік. На далекосхідних рубежах нашої країни тоді складалася особливо тривожна обстановка. І недарма увага всього народу, і нашої літератури зокрема, було притягнуто до цього краю. «Правда» і інші центральні газети посилали на Далекий Схід письменників. Вони виступали не з одними тільки нарисами й кореспонденціями, а й з повістями, романами. Так, у ті роки над своїм більшим романом «Останній з Удэге» працював А. А. Фадєєв, з-під пера П. А. Павленко вийшла повість «На сході», С. Диковский друкував свої патріотичні повісті, що знайшли самий гарячий прийом у широких читацьких колах, великою популярністю користувалася й книга Л. Рубинштейна «Тропа самураїв». Нариси, оповідання й повість «Шпигун», привезені Р. Фраерманом з поїздки па Далекий Схід, були відчутним внеском у цю важливу справу, схвильованою й гарячим відгуком на потреба, що жила в людських серцях,

Є підстави припускати, що поїздка на Далекий Схід прискорила дозрівання задуму самої знаменитої книги Фраермана - «Дикого собаки Динго…». Задум цей виношувався довго, а написалась вона разюче швидко. Сам автор з деяким здивуванням визнавався в цьому: «И дивно, цю книгу я написав швидко й навіть із легким серцем, у Солотче, у грудневі морози, за один місяць. Працював по ночах, виходив ненадовго подихати свіжим морозним повітрям, коли сліпуче чистий сніг був залитий фосфоричним світлом повного місяця

У січні 1939 року я неї передрукував і відніс у журнал «Червона новина» Фадєєву, навіть не думаючи про те, яка буде її доля. Вона була прийнята добре й надрукована в сьомому липневому номері журналу».

Отже, повість, адресована насамперед юним читачам, побачила світло на сторінках дорослого товстого літературного журналу, одержавши саме гаряче схвалення його редактора А. А. Фадєєва, людини доброзичливого, але одночасно й вимогливого. «Червона новина» у передвоєнні роки користувалася репутацією кращого літературно-художнього журналу, у якому з особливою увагою ставилися до художніх вартостей і суспільної значимості публикуемих добутків. Так що сам факт публікації того або іншого добутку на сторінках цього журналу був своєрідною атестацією його безсумнівних достоїнств

Повість відразу ж була гаряче прийнята читачем, хоча в критику єдності в її оцінці й не було. Поряд з позитивними відкликаннями з’явилися й негативні, висловлені досить авторитетними критиками, що заперечували головним чином не художні вартості добутку, а його нібито нежиттєву основу, що обвинувачували автора в тім, що в основу повести він поклав нехарактерну для нашої дійсності ситуацію. Приміром, один з авторів на сторінках журналу «Літературний критик» так і писав: «…у повісті Р. Фраермана багато реакційних рис». Він доглянув у ній помилкову проблему. Він затверджував, «що «Повість про першу любов»… ставить проблему «простий», «природної» життя, проблему «повернення до природи», взаємини цивілізації й природи».

Але час, на щастя, з усією визначеністю розсудило, хто був прав: читачі або от такі критики, навіть мнимі свої претензії, що наділяли у форму остаточного вироку, що ніякому оскарженню не підлягає

Що ж у повісті про першу любов, у її змісті могло викликати розбіжності в думках? Зараз, через три із зайвим десятиліття після її виходу у світло, при самім причепливому читанні неможливо знайти в ній те, проти чого коштувало б з достатньою підставою, а тим більше з жагучою непримиренністю заперечувати. Сам предмет - перша любов, зародження в отрочній душі першого чистого, поетичного й прекрасного почуття, здавалося б, не дискусійне, отут начебто б не про що сперечатися. На цю тему й до Фраермана написано досить багато добутків, про це писали й після нього й ще будуть писати, тому що тема першої любові ставиться до числа вічних, що завжди хвилювали й постійно хвилюючі серця людей


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций