Твір аналіз поезії Н. М. Рубцова

Розміщено Українська література в 31 августа 2011

Дивною чистотою, силоміць і свіжістю почуття, глибиною щиросердечних переживань віє від добутків чудового російського поета Миколи Михайловича Рубцова. «З душі живі звуки в стрункий просяться мотив», - писав поет у вірші «Весна на море ».

И дійсно, стрункість мотиву у віршах Рубцова дивна. Читаючи його добутку, не утомлюєшся дивуватися тому, як слухняні авторові слова, як природно складаються вони в рядки, а рядка плавно переходять одна в іншу. Про що б не писав Микола Фляків - у всьому неповторна гармонія, сила, краса. У його віршах - принадність російської природи, щира любов до рідного краю, насичена й різноманітне внутрішнє життя людини. У них - і біографія самого поета. «Вірші намагався писати ще в дитинстві», - говорить автор. Полонений цікавими книгами про морські подорожі, юний Микола Фляків буквально марив морем. І його глибокі, щирі почуття вже тоді виливалися у віршовані рядки:

  • Вічно в русі, вічно хвиля,
  • (Шумні простори морські),
  • Лише людині покірна вона,
  • Сила суворої стихії
  • До моря не можна байдужим бути…
  • Якщо, наполегливо сперечаючись,
  • Ти говориш: «Не можу любити»
  • Виходить, боїшся морячи

З роками заклик моря не тільки не ослабне в душі поета, а стане ще сильніше, і він здійснить свою мрію. Море стане однієї із самих яскравих сторінок його життя й у той же час першим серйозним випробуванням, суворою життєвою школою. Море залишиться його першої й, можливо, найдужчою любов’ю. Така ж сильної, як любов до батьківщини, до рідного села Никольское, де пройшло дитинство поета:

  • Дерева, хати, кінь на мосту,
  • Квітучий луг - скрізь про неї тужу
  • И розлюбивши всю цю красу,
  • Я не створю, напевно, іншу…

Так зворушливо і проникливо писав Фляків у вірші «Ранок». І він ніколи не зміг розлюбити красу милих серцю місць. Де б не перебував поет, його душу завжди залишається на батьківщині, у її лугах, полях, лісах, у стогах сіна й співі птахів:

  • Але моя рідна землица
  • Треба мною втримує владу, -
  • Пам’ять вертається, як птах,
  • У те гніздо, у якому народилася
  • И навколо любові непереможної
  • До сіл, до сосен, до ягід Русі
  • Життя моя обертається незримо,
  • Як земля навколо своєї осі, -
  • зізнається автор у вірші «Вісь».

Часто, особливо по вечорах, поет любив поринати в спогади дитинства - спогаду про рідний сель, про милий серцю природі, про постійно вабливе море. І в ці моменти в його душі народжувалися самі поетичні рядки. Напевно, тому Микола Фляків найбільше любив самітність:

  • У гірких негодах минулого дня
  • Було часом невмочь.
  • Тільки одна й утішить мене
  • Ніч, чорна ніч

Уночі, у самотніх роздумах, він знаходив заспокоєння й навіть розрада. І вірша, створені в годинники цих роздумів, передають складний щиросердечний мир ліричного героя, всі відтінки його психологічного стану. Внутрішнього життя людини, його душі поетом присвячено чимало прекрасних рядків. «Всі теми душі - це вічні теми, і вони ніколи не старіють, вони вічно свіжі й загальцікаві», - дивно точно сказав Н. Фляків. Про що б він не писав, він завжди прагнув підкорятися не одному розуму, але й почуттю. Можливо, навіть почуттю - більшою мірою, тому що, як писав поет у своєму вірші «Про що писати?»:

  • Але якщо немає
  • Ні радості, ні горя,
  • Тоді не мни,
  • Що лунко запечеш,
  • Будь-яка тема -
  • Поля або моря,
  • И тема гір -
  • Все це буде неправда!

Микола Фляків писав почуттям, писав серцем, самою душею. І тому тема внутрішнього миру людини, так само як і теми батьківщини й природи, пролунала в його творчості так хвилююче, так щиро, на самої


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций