Твір опис по картині И. И. Левитана «Літній вечір»

Розміщено Українська література в 23 августа 2011

Відомий росіянин письменник Костянтин Паустовский дуже тонко й правдиво помітив головну рису великого художника-пейзажиста Исаака Левитана, що створив за свою недовгу, але яскраве життя безліч неповторних добутків. З рідким поетичним почуттям виражав художник у своїх картинах не тільки думки, сумніву, переживання, що хвилювали його душу, але й свою безмежну любов до російської природи. Він умів бачити прекрасне й хвилююче у звичайному житті природи там, де іншої не знайшов би нічого цікавого

Його картини прості, але одночасно повні якийсь ледь уловимого внутрішнього життя. «Найпростіший, нехитрий мотив гідний зображення, може вирости до великого поетичного добутку, якщо художник полюбить його й сердечно про нього розповість», - затверджував Левитан. А він любив російську природу, і цією любов’ю й захватом зігріті всі його пейзажі. Художник завжди знаходив таку гармонію почуттів і фарб, такі прийоми живопису й колірних рішень, які повністю відбивали його думки, почуття, емоції. Розкриваючи найтонші стани природи й атмосфери, живописець постійно прагнув до створення цілісного емоційного образа, тому всі його картини повні подихи життя, внутрішнього руху, високой поезії

Пейзажі И. И. Левитана - це пейзажі настрою, у яких стан природи осмислюється як вираження рухів людської душі. Весь навколишній нас мир з’являється в його картинах поетично перетвореною, одухотвореною незримою присутністю людини. Передача конкретних ландшафтів поступово переміняється втіленням самого характеру російської природи, типових її рис. Знайомий усім нам мир дивиться з картин майстра: переліски, далечіні, світлий місяць над тихим селом, стежки посередині безкрайнього поля, хмари, ледачі ріки й звивисті дороги, що губляться десь за косогорами

Тема дороги, з її загадкової, невловимої й манливої вдалину силою - одна із центральних тем Левитана. Саме проселочную дорогу бачимо ми на першому плані чудової картини «Літній вечір». Вечірні тіні лягли на землю, злегка приглушивши фарби дня на сільській околиці й широкому зеленому лузі. Промені призахідного сонця якимось казковим світлом опромінили ліс, що розкинувся за лугом. Вся природа перетворила золотом заходу

Наш погляд сковзає по потопаючі в тіні околиці, по дорозі, що біжить удалину, по густій траві й небагато сумному лугу. А потім спрямовується туди, куди вабить таємниче світло: у глибокий ліс, де ще грають яскраві фарби; до нескінченних небесних просторів, що сіяють найніжнішими переливами. От край неба озарился променями заходу й, здається, саме повітря заблестелнеповторимимрозовимсветом. Але інший край уже поступово потопає в сутінках, і окремі густі хмари нагадують про наближення вечора

З якою майстерністю передав художник зміну ясного дня й тихого вечора. Як тонко відбив перехід кольорів на тінистому лузі. Якими яскравими спалахами кольорів передав відбиття променів заходу, з особою силою деревах, що спалахують на жердинах огорожі й на, у лісі. Кисть великого майстра надзвичайно тонко передала хвилювання художника, що захоплює й глядача своєю емоційною силою. Рідка поетичність сприйняття й цілісність настрою відрізняють всі роботи И. И. Левитана. Тонко помічений стан природи завжди хвилює своєю красою й неповторністю. Левитан був художником сумного пейзажу, тому що сумно була сама його душа. І тому природа на його картинах завжди спокійна, небагато смутна, але в той же час неймовірно світла й прозора. У ліричному смутку його робіт звучить не туга й не скарга, а хвилююче душу очікування, мрія про прекрасний, неутолимая спрага життя

Про неповторний майстерності кисті Левитана дуже точно говорив К. Ф. Юон: « Великий поет природи, до кінця почувствовавший нез’ясовану принадність слова «батьківщина», він у картинах своїх зумів передати любов до неї, не прикрашену нічим, прекрасну у своїй безпосередності» .


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций