Твір по романі Горького «Фома Гордєєв»

Розміщено Українська література в 15 августа 2011

Початок нового етапу у творчості Горького пов’язане з його романом. «Фома Гордєєв» (1899), присвяченим зображенню «хазяїв життя», представників російської буржуазії - купецтва, з якими ми вже зустрічалися в деяких оповіданнях Горького 90-х років. Письменник особливо глибоко осяг мир капіталу, коли як кореспондент «Нижегородського листка» і «Одеських новин» кілька місяців провів на Всеросійській торгово-промисловій виставці в Нижньому Новгороді в 896 році. Саме в цей час були написані його оповідання про «хазяїнів»: «Туга», «Торкнуло», «Дзвін» і др.

В «Фомі Гордєєві» Горький на перший план висуває проблему моралі. Він ставить перед собою завдання показати, як справді людський початок вступає в протиріччя з лицемірної, брехливої, а часто й відверто цинічною мораллю капіталістів. У романі показана група «хазяїв», що представляють різні соціально-психологічні типи російського купецтва. Серед них є й представники старих, патріархальних первонакопителей і тих, хто, відчувши свою економічну силу, рветься до політичної влади. До купців першого типу ставиться великий лесоторговец і пароходчик Ананій Шуров, прообразом якого, як свідчить автор, був нижегородський купець Гордій Чернов, що відрізнявся неприборканим самодурством і жорстокістю. До багатства Шуров ішов через целую ланцюг злочинів. Він розбагатів на тім, що за допомогою випадного каторжника робив фальшиві гроші, потім убив його й труп спалив разом з лазенькою, де каторжник ховався від людей. Через злочини прийшли до багатства Луп Рєзников, Кононов, Зубов, Робустов і інші купці, зображені або згадані в романі. «Серед цих людей,- пише Горький,- немає майже жодного, про яке Фомі не було б відомо чого-небудь злочинного».

Ці люди заради грошей готові піти на будь-який злочин - у цьому суть капіталізму, його «фамільна риса». Так показані капіталісти не тільки Горьким. И. Франко ще в 80-і роки в повісті намалював яскравий тип хижака в образі Германа Гольдкремера, у душі якого поступово «розпалювалася страшна лихоманка, сліпа спрага грошей, вона заглушала всі інші почуття, змушувала його не бачити ніяких перешкод і вабила його до однієї тільки мети - багатству». У другій редакції повести (907) Франко ще більше загострив риси хижака в характері Германа, підкресливши, що для розширення своїх багатств він не зупиняється перед прямим грабежом, вступивши в розбійницьку зграю баришників. Не позбавлена підстави думка про те, що таке заострение образа Франко зробив під впливом роману Горького, що він високо цінувався

Іншим, хоча не менш жорстоким і нещадним, представлений у романі Яків Маякин. Він не тільки багатий купець, великий ділок, але й ідеолог класу. Якщо Шуров - ворог освіти й технічного прогресу, що вважає, що машина розбещує людей («машини працюють, а люди від цього балуються»), те Маякин готовий людини підмінити машиною: машину «завів - вона й кує тобі рублі… без усяких слів, без турбот… А людина - він неспокійний». Маякин і за освіту, але таке, котре допомогло б нівелювати людей, перетворювати їх в «прості цегли» «однієї міри», щоб зручно керувати: «як я хочу, так і покладу». Маякин любить просторікувати про купецтво як носії культури. Добре розуміючи економічну силу буржуазії, він уважає, що купецтво «по нинішніх днях» вправі зажадати й політичної сили, «простору» у справах державних, «свободи дій».

Однак при всій самовпевненості, при всьому оптимізмі, з яким він дивиться на майбутнє купецтва, Маякин, як людина тверезого й практичного розуму, не міг не відчути, що у світі назрівають якісь зміни, що для Росії наступають тривожні дні, життя стає неспокійн і нестійкою: «Зніяковіла Росія, і немає в ній нічого стійкого: усе похитнулося!..»

Росія дійсно «зніяковіла». Навіть у купецькому середовищі з’явилися люди, які відчули фальш власницького миру. Саме такий головний герой роману молодий купець Фома Гордєєв, «виламивающийся» зі свого класу. Втім, Горький і Якова Маякина вважав центральним персонажем, і для цього є підстави: Маякин і Фома - два полюси в романі, два центри, у них у найбільшій мері втілена боротьба двох тенденцій, двох моралей - моралі капіталіста й моралі людини, що прагне до здорової життєвої основи. Маякин навіть як би заслоняє собою Фому. У той же час, як помітив Горький у листі до Чехова (серпень, 1899), Фома «загородив» Маякина від цензури

Не обмежуючись зображенням буржуазного класу й людей, що піднімають бунт усередині цього класу, Горький намагається знайти ті сили, які могли б повести усвідомлену боротьбу за зміну життя. І хоча письменник і сам ще ясно не представляв ці сили, погляди його всі частіше зверталися убік людей праці, убік робітничого класу. Образи робітників в «Фомі Гордєєві» не займають багато місця, однак вони грають у ньому важливу роль. Перший протест проти хазяїв ми чуємо з вуст матросів на пароплаві Гната Гордєєва; матрос Юхим, називаючи хазяїна кровососом, гнівно говорить: «…бити з мене шкіру, який я не продав… Це вже без совісті! Ишь ти, який майстер сік-те з людей вичавлювати».

Образи людей праці, особливо робітників-складачів, найбільш грамотних у середовищі робітничого класу, з якими журналіст Єжов знайомить Фому під час заміської прогулянки, надають роману особливе революційне звучання. «Майбутнє належить людям чесної праці… Велика робота має бути вам!» У цих словах Єжова виражена горьковская віра в сили й можливості народу


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций