Твір по п’єсі Чехова «Три сестри»

Розміщено Українська література в 14 августа 2011

П’єса «Три сестри» (1900) була написана Чеховим спеціально для Московського Художнього театру. Героїні добутку - сестри Ольга, Маша й Ирина - зображені автором з неприхованим співчуттям. Але загострилося на переломі двох століть його критичне відношення до дійсності викликало й зрослу вимогливість до людей, не крім чудового трьох сестер, Вершинина, Тузенбаха.

Чеховські герої ясно відчувають, що життя повинна змінитися, що далі жити як і раніше неможливо.

  • «Або знати,- говорить Маша,- для чого живеш, або ж всі дрібниці, трин-трава».

А проте усе залишається, як було. Ця незмінність, окостенілість дійсності душать героїв, які змушені тільки оборонятися, але не наступати. Трагедія нерухомості, «футлярности» виявляється головною темою п’єси. Так само, як і в «Дядьку Вані», нічого не міняється, як би не страждали улюблені чеховські герої, як би не прагнули вони щось виправити, змінити, переробити. Щодо цього дуже характерний постійно виникаючий в «Трьох сестрах» мотив переїзду в Москву. Звичайно дослідники говорять, що в цьому випадку Москва стає символом, уособленням мрії про інше, розумне, прекрасне життя. Все це так, однак же Москва залишається разом з тим і зовсім реальним містом, у який цілком можливо поїхати. Але, незважаючи на саме гаряче бажання, сестри не в змозі здійснити свою мрію. Життя залишається колишньої, і Кулигин, не приховуючи задоволення, сподівається, що, коли підуть із міста військові, «усе знову піде по-старому».

Тема праці, завжди дуже важлива для Чехова і його героїв, ніколи раніше не займала настільки великого місця, як в «Трьох сестрах». Про працю як про єдиний порятунок мріють Ирина й Тузенбах. Однак виявляється, що сам по собі праця ще не дає чоло століттю справжнього задоволення. Стомлююча й безрадісна для Ольги її викладацька робота в гімназії. Розчаровано й Ирина, що стала телеграфісткою. Вона ж і пояснює причину свого розчарування: це «праця без поезії, без думок». Лише чоловік Маші, учитель Кулигин, повністю задоволений своєю роботою, існуванням, способом життя. «Почуваю себе щасливим»,- говорить він. Тим часом для Чехова достаток людини самим собою є явною ознакою його ущербності, міщанської самозаспокоєності, ситості й байдужості. Уже в «Чайку» Сорин говорив докторові Дорну. «Ви ситі, тому байдужі до життя, вам однаково». Ця ж тема розкривається й в «Трьох сестрах», де стражданням і моральним пошукам чеховських героїв, напружено й жагуче мріють про краще майбутнє, контрастно протипоставлена торжествуюча вульгарність Наташи, що нагло витісняє сестер з будинку, і футлярна обмеженість Кулигина, що як заклинання повторює:

  • «Я задоволений, я задоволений, Я задоволений!»

В «Трьох сестрах» не забутий ще один постійний чеховський критерій цінності й багатства людської особистості: відношення до краси миру, до природи. Кращі чеховські герої (як Астров в «Дядьку Вані») не мислять життя без квітів, без дерев. Вершинин, уперше потрапивши в будинок до сестер, говорить:

  • «Скільки, однак, у вас квітів!.. У мене в житті не вистачало саме от таких квітів…»

Тузенбах зв’язує думка про парк, ліс із мрією про майбутнє: «Які гарні дерева й, по суті, яка повинна бути біля них гарне життя!» І в явному контрасті із цим звучить у п’єсі голос Наташи, що втілює огидну вульгарність і бездуховність: «Велю насамперед зрубати цю ялинову алею потім от цей клен… По вечорах він такий некрасивий…» Для Чехова відношення до квітів, деревам, природі є міра моральності порядності, людяності. Проблема доль краси в сучасному світі стала однієї із центральних і в останній п’єсі Чехова


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций