Твір по повісті Чехова «Дама із собачкою»

Розміщено Українська література в 13 августа 2011

В останній період своєї діяльності Чехов всі частіше звертається до зображення людей, що протистоять навколишньому світу неправди й обману. Звичайно вони не вирішують глобальних проблем, не є ідеологами, як деякі персонажі Достоєвського й Толстого. Але в Чехова свій принцип зображення життя. Аналіз людських відносин ведеться їм звичайно на рівні побуту, часто дріб’язків, випадкових, здавалося б, подробиць. Адже далеко не завжди через видатні події можна побачити характерні явища, що відбуваються в глибині життя

Картина дійсності відтвориться Чеховим не тільки загалом, але й у частці. І тоді з’ясовується, що умови життя стають нестерпними вже для самих рядових, звичайних людей, які не роблять героїчних учинків, але жити неістинним життям, брехати й обманювати, причинятися й лицемірити більше не хочуть

Повість «Дама із собачкою» (1899) присвячена історії духовного прозріння, відродження двох звичайних людей - Гурова й Ганни Сергіївни, що випадково познайомилися під час курортного сезону в Ялті. Письменник анітрошки не ідеалізує ні Ганну Сергіївну («маленька жінка, нічим не чудова, з вульгарною лорнеткою в руках»…), ні Гурова, що звикло до легких перемог. У першій половині повести, що володіє сюжетною закінченістю, описується звичайний «курортний роман». Гуров, попрощавшись із Ганною Сергіївною, подумав, «що от у його житті була ще одна пригода або пригода, і воно теж уже скінчилося». Тим часом всі, що происшли в Ялті, було лише експозицією: «пригода» обернулося великою, теперішньою любов’ю, що «змінила їх обох».

Внутрішній сюжет добутку пов’язаний з еволюцією характеру героя, його поступового переходу від вульгарності, спустошеності, навіть цинізму до багатства переживань, справжньої духовності. Під впливом нового, раніше не звіданого їм почуття міняється світовідчування Гурова, у нього росте відраза до того, що раніше здавалося звичною нормою, до всього цього божевільного миру, де у відповідь на спробу сповіді можна почути тільки байдужу й у сутності образливу фразу про «осетрину з душком». Ця зіпсована осетрина стає символом «куцого, безкрилого життя», що рівняється в повісті з божевільним будинком або арештантськими ротами, життя, де пануючими кольорами є сірий. Коли Гуров приїхав у місто З, щоб зустрітися з Ганною Сергіївною, то постіль у його готельному номері була покрита сірою ковдрою, підлога обтягнуть сірим сукном, чорнильниця виявилася сіркою від пилу, а навпроти будинку, де жила Ганна Сергіївна, тягся довгий сірий забір

Гуров і Ганна Сергіївна, що полюбили один одного «як дуже близькі, рідні люди, як чоловік і дружина, як ніжні друзі», болісно думають, «як уберегти себе від необхідності ховатися, обманювати…». Повість не має сюжетного завершення (що дуже характерно для «пізнього» Чехова), по зміст цього й іншого добутків письменника був зовсім правильно зрозумілий Горьким, що писав Чехову в січні 1900 р. із приводу «Дами із собачкою»: «Величезне Ви робите справу Вашими маленькими оповіданнячками - збуджуючи в людях відраза до цього сонного, напівмертвого життя. - чорт би її забрав!».


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций