Роки "відлиги" російської поезії

Розміщено Українська література в 23 июля 2011

Роки “відлиги” стали для російської поезії не тільки часом відродження, але й часом розквіту. З появою блискучих поетичних дарувань інтерес до віршів багаторазово зріс. Величезні зали Лужников, концертного залу ім. П.И. Чайковського, Політехнічного музею в Москві, театральні й концертні зали Ленінграда й інших міст країни заповнювалися до відмови, коли оголошувався вечір поезії. Довгі годинники вдячні слухачі слухали голосам улюблених поетів. Із книжкових прилавків буквально зміталися поетичні збірники. Помітно збільшилася площа, яку віддавали віршам “товсті” журнали й альманахи. Був заснований і протягом ряду років виходив пользовавшийся колосальною популярністю альманах “День поезії”.

Пафосом поезії того років було твердження цінності неповторної людської особистості, людського достоїнства:

  • Ідуть люди… Їх не повернутися
  • Їхні таємні мири не відродити
  • И щораз мені хочеться знову
  • Від цієї безповоротності кричати
  • (Евг. Евтушенко)

Один поет обурювався із приводу суспільства, де людиною розпоряджаються як винтиком, інший був переконаний: “Людей нецікавих у світі ні”, третій проголошував: “Всі прогресси реакційний, якщо валить людина”. Поезія 1960-х рішуче йшла від ідеологічних штампів, знаходила полемічність, робила художні відкриття.

Видатні успіхи науки й техніки: запуск перших супутників, вихід людини в космічний простір і т.п. - вплинули на суспільну свідомість:

  • Щось фізики
  • У пошані,
  • Щось лірики
  • У загоні,
  • -писав Б.Слуцкий.

Деякі поети спробували осмислити цю ситуацію по-іншому:

  • И нехай електронному зренью
  • Довірено багато чого, але
  • Всієї грані будь-якого явленья
  • Мистецтву лише бачити дане
  • И десь у роботі безстрокової,
  • Що до легких успіхів глуха,
  • З наукою замикається точної
  • Нагострена точність вірша
  • (В. Шефнер)


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций