Романтизм Фенімора Купера

Розміщено Екзаменаційні твори в 27 апреля 2011

Романтизм Фенімора Купера несе в собі більшість прикмет романтизму взагалі. Однак, що дуже важливо й по суті є вирішальним для письменницької слави автора «Останнього з могікан», для вагомості його внеску в світову літературу, це наявність в його романтизмі, в його творчості історичного романіста своєрідних американських рис, які робили книжки Купера такими цікавими для читачів і в Америці, і особливо за її межами.

У прозі американського майстра можна знайти багато властивого творам європейських романтиків. Це і напру-жено-драматичний, стрімкий характер оповіді, авантюрна інтрига; контрастні за своїми людськими якостями, переконаннями, вчинками, почуттями постаті персонажів-антагоністів - ідеалізація позитивних героїв, їхньої поведінки в екстремальних і звичних, буденних ситуаціях, їхніх високих шляхетних почуттів, з одного боку, та згущення зла, всього негативного у фігурах їхніх суперників, з іншого; присутність елементів сентиментальності та мелодраматизму; дуже часті розгорнуті поетичні картини природи, часто сповнені стихійної сили і бурхливої динаміки або ідилічного прозорого спокою; схильність до надто докладних і чуттєво забарвлених описів архітектури, побуту, одягу, звичаїв і, певна річ, портретів діючих осіб романної історії. Щоправда, Купер не цікавився середньовіччям (його для американців не існувало), у нього практично нема фантастики і містики, готичних жахів, хоча страшного й кривавого не бракувало і в його творах. Та згадані романтичні елементи, як і типові художні прийоми, форми, сюжетні та образні структури набували під його пером нового, свіжого характеру, ставали по-новому цікавими завдяки американському історичному, природному, побутовому матеріалу, який автор естетично перевтілював у дусі романтизму.

Як вже не раз згадувалося, для романтизму, особливо на його ранньому етапі, типовими були конфлікти між ідеалізованим минулим і буржуазним сьогоденням, між прекрасним природним у людині та її життєвому середовищі і тим, що холодно, логічно, жорстоко творить прогрес, технічна цивілізація, несучи з собою загострення грошових стосунків і суперечностей, знищуючи природу, розчавлюючи стару патріархальну моральність, звичаї, норми існування і їхніх носіїв своєю «залізною п’ятою». У перших американських романтиків Ірвінга, Готорна ці конфлікти вельми виразні. В Купера, мабуть, найвиразніші ще й тому, що він у своїй творчості приділив багато уваги трагічній долі американських аборигенів-індіанців. У нього дуже сильно змальоване саме американське винищення природи континенту і природного життя його справжніх власників - червоношкірих тубільців. Купер-гуманіст всією душею співчуває їм, Купер - історичний оптиміст і тверезо мисляча людина розуміє, що прогрес не зупинити, що білі прибульці з їхньою енергією, рухливістю, працьовитістю вже одержали перемогу і до старих форм життя нема зворотнього шляху. Це надає романтичному конфлікту між старим і новим у його творах живої суперечливості, реалістичної переконливості і такого правдивого драматизму.

Людські типи, самобутні особистості Купера, найбільш вдалі і примітні, такі як Натті Бампо (він же Шкіряна Панчоха, Звіробій, Слідопит, Соколине Око і Довгий Карабін), Джон Могікан, Мармадьюк Темпль, Ішмаель Буш, Авірам Байт, Гарві Берч і багато інших, укорінені в грунті Нового світу. їх важко уявити собі на англійській рівнині, чи навіть у горах Шотландії. Вони втратили б щось найсуттєвіше, викарбоване в них особливостями саме американського життя. Хоч, звичайно, вони мають певні риси, котрі споріднюють їх з героями Вальтера Скотта. Це передусім масштабність особистості, начебто витесаної з міцної кам’яної брили чи могутнього стовбура секвої. їхня впертість у досягненні мети, волелюбність і відвага, байдуже якою, з точки зору письменника, - позитивною чи негативною - є їхня мета, на добро чи зло спрямована сила таких протилежних індивідуальностей як Бампо чи Буш.

Герої авантюрної і любовної інтриги в багатьох романах Купера такі схожі до Вальтер Скоттових, що їх легко пересадити з тексту одного письменника у текст іншого без порушення органіки оповіді. В обох авторів вони най-банальніші в художньому плані і, хоч за їхніми пригодами цікаво стежити, герої не лишаються в пам’яті як живі і повнокровні постаті з неповторно оригінальними рисами.

Дуже важливі в романах Купера американські пейзажі. Вони цікаві і з естетичної, і з інформативної точки зору, нерозривно пов’язані з сюжетом, подіями, історією в романах. Дуже точно про пейзажі Купера сказав у своїй розвідці про «Слідопита» Оноре Бальзак:

«Ось школа, де мають навчатися літературні пейзажисти, тут усі таємниці мистецтва. Ця чарівна проза не лише показує річку і береги, ліси й дерева, а їй вдається передати одночасно найдрібніші деталі і ціле… Ви перевтілюєтеся у країну; вона входить у вас або ви у неї, - й не здогадаєшся, як сталася ця метаморфоза, що її викликав геній; але ви не в змозі відокремити грунт, рослинність, води, їхню широчінь і обриси від хвилюючих вас інтересів».

Американським у романах Купера є і те, як представники молодого народу, що лише складається в могутню і перспективну націю, діють, переконані в своїй перемозі, сповнені енергії та оптимізму, віри в майбуття, як вони долають безліч перешкод на своєму шляху, сміливо приймають рішення, покладаються на себе, на свою волю, талант, хист, здоровий глузд. І як би критично не ставився письменник до темних плям в історії рідної країни, до негативних явищ в її сьогоденні і тих тенденцій, які можуть привести до гірких наслідків у майбутньому, загальний пафос його національних романів оптимістичний. Він вірить у будучину свого народу і критикує заради того кращого, що має всупереч усьому принести прийдешній день.

Роман «Шпигун», перший історичний, або краще сказати, історико-авантюрний роман Купера, мав неабиякі позитивні якості. Він був твором на хвилюючу для американців тему - боротьби за незалежність. Між часом написання твору і зображеними в ньому подіями минуло майже п’ятдесят років - часова відстань більш ніж достатня для того, щоб він мав характер історичної оповіді. А історичні романи Вальтера Скотта були в 10-20-х роках XIX ст. найулюбленішим жанром, ними захоплювалися всі і всюди. Історична художня проза в дусі «шотландського чарівника», але на американському матеріалі, до того ж, написана лаконічно, мускулясто, в стрімкому темпі, з безліччю подробиць, що їх було так приємно впізнавати співвітчизникам Купера і так цікаво пізнавати читачам в інших країнах. Захоплюючий сюжет з перипетіями двох закоханих пар, з політичними пристрастями, які розділяють членів однієї шляхетної родини, з битвами і небезпечними випробуваннями, що чатують на симпатичних героїв на кожному кроці. Ретельно, хоч і з надмірною ідеалізацією, виписані фігури історичних особистостей, зокрема «батька американської революції» Джорджа Вашингтона, в близькому майбутньому першого президента незалежних Сполучених Штатів. Та найбільшою вдачею письменника була головна постать роману - шпигун Гарві Берч, який діє на користь борців за незалежність проти англійської королівської армії, «свій серед чужих, чужий серед своїх». Купер створив образ Берча правдивим, багатогранним, суперечливим і психологічно Переконливим. За всієї своєї таємничості й небуденності він переконує реалістичністю. Звичайний коробейник, спритний і корисливий  у своїх торговельних  справах,   Берч  виростає  в романі у постать героїчну, самовідданого патріота, що не шкодує власного доброго імені і щодня ризикує життям заради свободи вітчизни. Власне, це один з перших у світовій літературі героїзованих образів розвідника. І сам роман може бути названим прообразом таких популярних у наші дні «шпигунських» романів, демонструючи головні характерні риси цього жанрового різновиду.

Роман «Шпигун» можна також назвати першою спробою створити своєрідну американську «Війну і мир» задовго до того, як був написаний великий епічний твір Л. Толстого (звичайно, за такого порівняння йдеться не про масштаби обох творів, їхню філософську глибину і рівень художньої майстерності, в цьому їх не можна зрівнювати). Романи близькі за головним структурним принципом - показом того, як війна відбивається на долі звичайної родини, її близьких і знайомих, і сцен самої війни, щоденного людського життя і батальних епізодів кривавої боротьби патріотів Америки за незалежність. Важливо підкреслити, що, будучи палким американським патріотом, Купер прагнув показати історичний процес об’єктивно, не зображуючи табір англійців у гіперболізовано, негативному плані, вміючи оцінити мужність ворогів, їхню гідність і порядність. Найогидніші для нього скваттери - корисливі грабіжники і мародери, для яких не існує поняття батьківщини, котрі гріють руки на нещасті і чужих, і своїх.

Перший і кращий серед «морських» романів Купера - «Лоцман» - також розповідає про час американської революції. Історія відіграє в романі роль тла, на якому розгортаються карколомні пригоди персонажів. Головні діючі особи причетні до боротьби американських колоній за незалежність. Та по-справжньому історичним романом «Лоцман» не став. Хоча б тому, що головне в ньому - не історичні процеси і події, а морські пригоди, життя і праця моряків.

В «Лоцмані», як і в пізніше написаних романах Купера, є заплутана інтрига, любовні історії молодих офіцерів-мо-ряків Барнстєйбла й Гріффіта і чарівних панночок Сесілії Говард та Кетрін Плавден, підступні дії негідника Крісто-фера Діллона і його жахлива смерть, втечі, переслідування, щасливі порятунки тощо. Звичайно, не ці надто «оригінальні» сюжетні ходи і стандартні для романтично-розважальної прози постаті роблять «Лоцмана» твором видатним і для морського роману еталонним. Найвдаліше

в ньому - зображення моря і морської служби, мужності й виучки моряків у фатальні хвилини змагань із стихією. Море стає найважливішою дійовою особою книги.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций