Творчість Шеллі

Розміщено Екзаменаційні твори в 26 апреля 2011

Творчість Шеллі досить грунтовно вивчали не лише у нього на батьківщині, а й у Росії і особливо в Радянському Союзі. Радянські дослідники творчості англійського художника, автори передмов до різних видань його творів наголошували передусім на зрілій і беззастережній революційності поета,його глибокій соціально-політичній критиці існуючого в Англії устрою, законів буржуазного світу, його пророчих поглядів у майбутнє, проголошенні прийдешньої запеклої класової боротьби і створення нового світу на засадах соціальної справедливості, рівності та братерства. Його творчість розглядалася як ланка в ідейному розвитку між ідеями Французької революції і марксизму. При цьому завжди посилалися на висловлення Маркса і Енгельса, які високо цінували Шеллі саме за його революційність і критику капіталізму. Художній бік творів поета при цьому залишався у тіні, ліричні звуки його поезій заглушали гучні удари революційних барабанів і цимбалів.

Було б неслушним, навіть дивним заперечувати ідейну-наснагу поезії Шеллі, його революційність і соціальний критицизм. Ідеалістично-утопічні уявлення Шеллі про шляхи і можливості перебудови світу на гуманних і гармонійних засадах, про велетенську роль поетів-пророків і проводирів своїх народів - він втілив у багатьох художніх творах і теоретико-публіцистичних статтях, зокрема своєрідному маніфесті революційно-романтичної свідомості «На захист поезії» (1821). Начебто підсумовуючи викладені раніше думки про поезію і літературу взагалі, про покликання поета, він писав:

«Поезія справді є щось божественне. Вона одночасно центр і коло пізнання; те, що обіймає всі науки і до чого всі науки відносяться. Вона одночасно коріння і цвіт всіх інших систем та ідей, з неї все випливає і все нею прикрашене… Що було б з доброчесністю, з любов’ю, з патріотизмом, з дружбою; яким би був прегарний світ, що в ньому ми живемо; що було б з нашою розрадою по цей бік могили і нашими сподіваннями - по той, якби Поезія не підносилася у височінь, щоб принести світло та вогонь з тих вічних областей, куди ніколи не наважиться злетіти розрахунок на своїх совиних крилах?.. Поезія - це запис найкращих, найщасливіших миттєвостей, котрі було дано пережити найщасливішим і найкращим розумам… Поезія у такий спосіб робить безсмертним усе, що є в світі кращого, найгарнішого… Поезія рятує від загибелі відблиски божественного в людині… Поезія знищує прокляття, яке прирікає нас підкорятися випадковості вражень, що нас оточують… вона створює для нас нове буття у нашому існуванні… Вона змушує нас відчувати те, що ми сприймаємо розумом,  і малювати в уяві те,  що ми знаємо; вона створює знову цей нескінченний світ, знищений в нашому розумі постійним повторенням вражень, котрі стають стертими… Найнадійнішим провісником, супутником і спостерігачем пробудження великого народу до праці, що змінить на ліпше погляди та інституції, є Поезія… Поети являють собою жерців нежданого натхнення, це - люстра, які відбивають велетенські тіні, що їх майбутнє кидає у сьогодення; слова, котрі самі не розуміють свого значення; сурми, що звуть до бою, і не відчувають власного хисту надихати; сила, яка лишається нерухомою, але рухає інших. Поети - це невизнані законодавці світу».

Звичайно, це не наукове, а суто поетичне визначення поезії, її божественного покликання і безмежної сили. Це насправді вірші в прозі про художню творчість і покликання митця. їх можна перевести в інший регістр, викласти мовою літературознавства, естетики, філософії, навіть політики. І це робилося неодноразово. Але саме у первозданній формі думки Шеллі, викладені в етюді чи есе «На захист поезії», мали великий вплив на багатьох митців різних країн напередодні буржуазної революції 1848, так званої «весни народів». Ми знайдемо відгомін ідей і навіть образів Шеллі в творах німецьких, французьких, угорських, іспанських письменників. Не випадково молодий англієць твердив, що поет у своїх творах відлунює дух часу. Він зумів це зробити у своїй соціально-політичній поезії і захопити своїм прикладом письменників 30-40-х років.

Філософсько-естетичні погляди Шеллі складалися на основі теоретичних праць Вордсворта і Колріджа, а точніше, на основі англійської інтепретації ідей німецьких філософів, зокрема Канта, і письменників німецького романтизму. Його соціально-політичні переконання значною мірою формувалися завдяки знайомству з ідеями Великої французької революції, завдяки впливу творів і особистості Вільяма Годвіна, соціального мислителя і письменника, чиїми учнями і послідовниками були англійські радикали. Вплив Годвіна на Шеллі підсилювався ще й завдяки шлюбу поета з дочкою мислителя - Мері, яка поділяла основні ідеї своїх батька і матері - поборниці жіночого рівноправ’я Мері Волстонкрафт. Багато чим у становленні свого ідейного світу Шеллі завдячував старшим колегам і друзям Лі Генту і Вільяму Хезлітту, їх друкованому органу «Екзамінер», який був для нього джерелом інформації і де він міг публікувати свої твори. Та й громадянська активність поета, який їздив по Англії та Ірландії, на власні очі бачив важке становище простих людей, робітників, ремісників, селян, виступав як агітатор перед ірландськими патріотами, підбурюючи їх проти британського поневолення, - все це також сприяло зміцненню волелюбних, антибуржуазних, антимонархічних, богоборчих тенденцій у творчості поета.

У світогляді Шеллі було багато суперечливого, еклектичного. Дивного-в цьому нічого нема. І в своїй філософії, і в своїх політичних ідеях він був не вченим і не політиком. Більшість того, що він сповідував, було запозичене ним у інших мислителів, до того ж, так би мовити, з других рук, бо, скажімо, Аристотеля, Платона або Канта він у першоджерелах не вивчав. Власними були та пристрасть і художня міць, з якими Шеллі обстоював радикальні ідеї.

Якими б не були витоки уявлень поета - про історію людства, його сучасне становище і його майбутнє, про людину, її можливості, її одвічну неспотворену позитивну сутність, про завдання і роль митців, передусім поетів у перетворенні людського і державного життя на засадах правди, краси, гармонії, щастя, про багатство і бідність, про віру, релігію, церкву тощо, - всі ці уявлення досить послідовно втілювалися у творах поета і його людській поведінці. Його переконання зазнавали певних змін, лишаючись однак у своїй основі піднесено романтичними, ідеалістичними й утопічними, що не позбавляло їх принадності для поколінь революційно і волелюбно настроєних молодих людей. Особистісь поета називали магнетичною, підкреслюючи його могутній вплив на оточення.

У характері Шеллі було багато привабливих рис, та однією з найпривабливіших була його послідовність в обстоюванні власних принципів. Це переконливо демонструє короткий і бурхливий життєвий шлях поета. Він народився в багатій аристократичній родині з давніми консервативними традиціями. Дитинство провів у маєтку батька Філд-Плейс в графстві Сассекс серед прегарної природи східної Англії. Вже в ранньому дитинстві виявив художню обдарованість, чудово оповідав вигадані цікаві історії і навіть складав перші віршики. Як і слід нащадку аристократичного роду, майбутньому баронету, Персі потрапляє до найпривілейованішого Ітонського коледжу - навчального закладу, в якому до наших днів готують державну еліту країни. Звиклий до простору і волі батьківського маєтку фантазер і мрійник, жвавий, запальний, щирий і гордий опинився в школі-казармі з паличною дисципліною, під началом суворих і жорстоких вчителів, серед озлоблених муштрою і побиттям учнів. Мабуть, саме тут народився в ньому гнівний протест проти всілякої тиранії й несправедливості, жага свободи й незалежності не лише для себе, а й для всіх.

Він обстоював свої права як особистості з такою пристрастю та люттю, що його прозвали у коледжі «шаленим Шеллі». Його по-дитячому жорстоко цькували співучні, доводячи до приступів безсилого й нерозсудливого гніву. Однак у коледжі були і гуманні освічені вчителі. Один з них, доктор Лінд, людина, що таємно сповідувала найра-дикальніші переконання, була прихильником французьких просвітителів і революціонерів, прилучив свого зовсім юного учня до дорогих для себе ідей. Ці ідеї знайшли в душі Персі родючий грунт і почали бурхливо розвиватися в його ранній творчості. Ще зовсім хлопчиськом він вже багато пише, і не лише поезії, а й романи. Через рік після вступу в Оксфордський університет дев’ятнадцятилітній Шеллі був уже автором двох романів і збірки віршів. Взагалі він і пізніше писав дуже легко і швидко, працював у різних жанрах: поеми, оди, ліричні поезії, гімни, станси, пісні, послання - це в поезії; публіцистичні статті, есе, етюди - в прозі; драматургічні твори. Його працьовитість і плідність дивовижні, особливо, якщо взяти до уваги досить рухливе життя, насичене найрізноманітнішими подіями, зустрічами, переживаннями, часто вельми похмурими і сумними, яке вів поет до самої своєї загибелі.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций