Антонич Богдан-Ігор Васильович Вербель

Розміщено Шкільні твори в 3 октября 2016

Ось бубон ранку — кругле сонце

До маршу будить вояків.

Лопочуть верблі по казармах,

Весна тріпочеться, мов спів,

Весна тріпочеться, мов птах,

У клітці сірих коридорів,

І день накреслює свій шлях

На мапі неба.

Гаснуть зорі,

Мов очі втомлених коханок.

Ось кленів ряд в стобарвній зливі.

Весни пожежа підпалила ранок —

І знову день окрилений,

І знову день п’янливий.

Вітри на кленах грають,

Мов на мідних трубах,

Вітри світанку сурмачі.

Дівчатам млосно, болісно і любо,

В обіймах мліють, ячучи.

Пробудяться, розкриють тьмяні очі,

Почувши верблі, верблі вояків.

Це верблі весняні, це верблі у маршрут,

Та серце схвилював цей спів,

Нагадуючи верблі смерті.

Слова коханців юних і палких,

Слова, мов гроші, пристрастю протерті,

Німіють.

Все ж таки

Життя кипучого нікому не зв’язати!

І кидає весна слова команди,

Прикази радісні й крилаті

Нестримних перемог, осяяних оман.

Стоїть казарма чорним кубом,

Дуднить під кроками майдан,

І ранок б’є у сонця бубон…

22 лютого 1935.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций