Провідні мотиви лірики І. Драча

Розміщено Українська література в 15 февраля 2011

У поемі «Чорнобильська Мадонна» І. Драч розповідає про найстрашнішу трагедію другої половини XX століття - аварію на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року та її наслідки. Поет із пекучим болем розповідає про те, як зелені луки, величні гаї, чисті ріки - все стало мертвим. Аварія призвела до небаченого забруднення атмосфери, до радіоактивного опромінення тисяч людей. Переплітаючи у поемі правдиве з казковим, реальне з містичним, поет прагне викликати у читачів почуття відповідальності за будь-які втручання у природу, за втілення в життя плодів науково-технічного прогресу:

  • Світ ідіотствує, хоч зверху мудрішає
  • Врятований ще раз життям молодим.
  • За безладу безмір, за кар’єри і премії
  • Немов на війні, знову вихід один:
  • За мудрість всесвітньо дурних академій
  • Платим безсмертям - життям молодим.

Поет закликає думати і аналізувати, щоб не були люди, земля - атомними заручниками прогресу, духовними «христопродавцями».

Всенародна трагедія передана автором крізь призму однієї сім’ї: мати (українська селянка, «баба в целофані») - виступає Берегинею роду, культури нашого народу, його звичаїв і моралі, її син-генерал - людина, яка причетна до будівництва станції, належить до керівництва тоталітарної системи, та онук Вовка - істота без совісті й сорому, «христопродавець», який грабує у зоні покинуті села. У такий спосіб поет розкриває і реальну трагедію, і духовний занепад народу.

Оскільки І. Драч - поет, який мислить узагальнено, спираючись на метафоричність, народну поетичність українського фольклору та здобутки світової культури, то у творі багато символіки, осучаснення християнського міфу:

  • Марія, Марія…
  • Та Марія не та.
  • Та зродила Христа,
  • Ця - антихристя!

Добираючи епіграфи до поеми, поет протиставляє їх, як і зміст, який ніби теж суперечить здоровому глузду. «Баба в целофані» - це образ матері-Берегині, тієї Чорнобильської Мадонни, яка пережила страшну катастрофу, яка сама бачить духовний занепад і свого сина-генерала, і свого онука Вовку-«христо-продавця».

Після вибуху на ЧАЕС у народі поширились легенди, що подивитись на страждання людей у зоні приходила Діва Марія, що багато разів солдати на зоні бачили таємничі сліди, які вели в бік реактора. Цю легенду поет відтворив у розділі «Солдатська Мадонна»:

  • Але знову уранці
  • Босий слід той веде в саркофаг…
  • От поява непевна яка!
  • Може, мати ішла в саркофаг
  • До Валерія Ходемчука?

Поет використав нереальний сюжет, ніби сліди належать матері, яка з того світу приходить провідати сина, якого не змогли витягнути з-під уламків і по-християнські поховати. Ці рядки - це сліди провини перед матерями, це сліди пам’яті. Тут художній вимисел поета переплітається з гіркою правдою.

І. Драч у своїй поемі через алегорії й символіку перемежовує сьогочасні проблеми і біблійні сюжети. Трагедію України поет передав через образ Чорнобильської Мадонни:

  • Хто вона? Зона? Епоха? Доля? Смерть?
  • Так, я вже знаю хто - Чорнобильська Мадонна!

Фольклорне походження має образ Солов’я-Розбійника, цей образ сприймається як реальне і ірреальне - так поет показує існування людини і в часі, і в бутті. Син-генерал, що твердо йшов життям, видався матері тим Іродом, від якого йшло зло. Один образ - а який глибокий зміст! І в цьому - оригінальність і самобутність лірики І. Драча.

Поема «Чорнобильська Мадонна» ставить багато питань. Вони звернені до нас. Шукайте, читайте, давайте на них відповіді - собі, своїм дітям. Несіть ту «зірку Полин», що була посланою як грізне попередження, як пам’ять, як заклик опам’ятатися і берегти нашу землю.

Чорнобиль (полин) - назва лiкарської рослини. Страшна iронiя- мiсто з такою мирною i доброзичливою назвою стало символом страшної бiди. I вже звучить як “чорне билля”, щось випалене, висушене, мертве.

Цьому загальному горю присвячена поема I. Драча “Чорнобильська мадонна”.

Чорнобиль - i Мадонна. Якось навiть не в’яжуться докупи цi слова. Мадонна - Богородиця - Мати. Берегинею називали її русичi. На її образ молилися, їй складали гiмни композитори i поети, їй присвячували полотна живописцi. I ось - ще одно полотно, нi, швидше спiв-плач про страшну драму невеликого мiста над Прип’яттю.

  • Немає в мене слiв…
  • Мовчання тяжко душу залива…
  • I жестами нiмий возговорив…
  • Хай жестами, але сказати мушу.

Iван Драч вiрний собi: складнi образи, чергування римованих рядкiв з бiлим вiршем i навiть з прозою.

Перед нами мадонна (жiнка), на плечi якої звалився тягар наслiдкiв чийогось злочинного недогляду, що став незрiвнянним лихом для усього народу. Мадонна, у якої випадає волосся, яка божеволiє, народивши нездорову чи мертву дитину.

  • У юрмищi Хрещатинського дня
  • Ти боса йшла, ти, сива Катерина…
  • Який напiй ти в квiтень той пила,
  • Коли, заквiтла сином, ти ходила?
  • Вiд Iрода себе не вберегла -
  • тебе накрила та нечиста сила.

Скiльки матерiв втратили тодi й дорослих молодих синiв! Як на вiйнi…

За мудрiсть всесвiтню дурних академiй

Платим безсмертям - життям молодим.

Якщо й є у цьому перебiльшення - воно викликане вiдчайдушним болем поета, який завжди сприймав горе народу, як власне, i нiколи не мовчав. Усiма своїми клiтинами вiн вiдчуває, що поряд з тими пожежниками, якi першими кинулися в атомне пекло горить i його син.

  • Той огнений хрест, а на ньому i в нiм
  • Палає мiй син у кiльцi вогнянiм,
  • Бо атомнi цвяхи засадженi в руки,
  • Бо губи горять од пекельної муки.

Адже цих хлопцiв ростили матерi не заради смертi, а заради життя! То доки ж будуть божеволiти нашi матерi?

Пiсля атомного бомбардування Хiросiми i Нагасакi на каменях зосталися вiдбитки - силуети людей, якi згорiли, залишивши свою тiнь. Чи не на таку тiнь стала схожою жiнка iз роздiлу “Солдатська мадонна”? Хлопцi рубають i закопують отруєний лiс, а щоранку на пiску з’являються слiди босих жiночих нiг

  • Ми пускали вiвчарку
  • Не бере вона босий той слiд.
  • То хто це - ще одна мадонна, реальнiсть, чи дух?
  • Генерал сподiвається:
  • Матiр я взяв iз села,
  • А вона менi з Києва
  • Третiй раз уже боса втекла…

Не безпiдставно б’є на сполох тривога поета. Роками пiсля самої трагедiї продовжують вмирати люди - вiд онкологiчних захворювань щитовидної залози, вiд лейкемiї. При такiй бiдi медицина часто безсила. Не могло ж населення трьох великих областей заритися на три фути в землю, як жiнка, про яку згадує I. Драч у своїй поемi, або загорнутися у целофан, як баба з коровою.

  • Де знайти кiлометри целофану
  • На рукотворне Київське море
  • Чи бодай на Десну зачаровану,
  • З якої Київ п’є воду?!

А Чорнобильська мадонна “дивиться в душу”, “палить очима до дна”, вона виростає у символiчний образ.  Закiнчується поема урочисто-печально i по-людськи тепло:

  • Хто ж там сиву посмiє займати?
  • Сiль пiзнання - це плiд каяття…
  • Несе сива чорнобильська мати
  • Цю планету… Це хворе дитя!

Несуть на руках цiлу планету матерi… То, може, нам всiм слiд замислитися над тим, що робити, щоб це “дитя” не було таким хворим?


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций