Бельський Сидір Квітневий гомін

Розміщено Шкільні твори в 12 июля 2016

О чарівнице, ніч весняна!

Ти повна звабних таємниць.

Я до землі схиляюсь ниць:

Вона вологою духмяна,

Теплом одвічним зогріва.

Ступнеш — і голкою трава

Гаптує прибережний схил.

Дерева дихають, не сплять.

І навіть чути шерхіт крил

Птахів, що з вирію летять.

В саду набрякла соком брость.

Шумує кров. Весняна млость.

Тікає ніч, і незрівнянно

Вже неба світиться намет,

Завмер в чеканні вертолет:

Тремтить-тремтить зоря багряна,

І сонця промені-мечі

Вітають мудрих сіячів,

Що сиплять зерно золотаве

В сівалки, ладять сошники.

Тут ветерани, юнаки.

Сигнал: “Рушаймо!” — заоктавив,

Пливе чорноземом кортеж.

І радості немає меж:

Ми недарма лани орали.

На честь землі звучать хорали,

І жайворон з височини

Співає арію весни.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций