Бажан Микола Платонович Слово о полку

Розміщено Шкільні твори в 12 апреля 2016

Масивні коні, п’яні коні

Мотуззя рвали, пруги шлей.

Тягли в проклятім перегоні

Тупі потвори батарей.

Услід подоланій колоні

Тьма волочила мокрий шлейф.

Квадратний крок і коней і людей

Котився в строгім ескадроні.

Бійці замислились — ачей

Іржатимуть ще їхні коні

Перед атакою на лоні

Бездонних галицьких ночей.

Ніч одступу. В арієргарді

Йде смерть, схиляючись до тих,

Що зранені при окраях доріг

Лежать у варті, марній варті

Шляху, що значився на карті,

Як шлях походів вікових!

Полки проходили повз них

І вивертали солдатські очі з корнем,

Мов білі пні з крутих орбіт,

Щоб подивитися услід

Колонам кінним — чотам чорним,

Що йшли на схід, що йшли на схід.

І хлинувши у хлані літ,

Лягли, як на струну, на шлях стрункий зі сходу

Знов тупоти підтоптаних коней

І туркоти голодного походу —

Шоломом із Збруча черпали чорну воду,

Змиваючи з лиця кров, пил і піт.

Проходили віки, приходили онуки

На ті поля, де вмер достойно дід,

І жовті черепи побожно брали в руки

І клали їх очицями на схід.

О, жовті черепи, камені межові

На скорбних перехрестях війн!

Знаки потужного маршруту

Ці жовті черепи очицями на схід.

Повз мертву голову забуту

Йдуть люди в радісний похід,

О, жовті черепи, очицями на схід!.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций