Барка Василь Костянтинович Голубиний міст

Розміщено Шкільні твори в 20 февраля 2016

Стала в лазурі туча,

туча чорнокипуча.

Як корабель — загриміла, заплакала — як немовля…

спочуває їй земля.

Тим часом сонечко на небі чорні кайдани порозбивало,

Порозбивало, в десять сурмок променистих заграло.

Шипшина щаслива, троянда радіє. Тільки верби зеленоволосі

В поривах печалі й досі; —

Світлі краплі ронять, ронять сивий лист

на голубиний міст…

А там сизокрилі: — мир вам! — протуркотали,

пурхнули та й позникали.

От тоді-то, поправивши чорні шати,

Дрозд почав чарувати.

Світиться в світі радість, як небо, велика.

Дерева славлять небо; навіть і терен-каліка.

Дитяточко переходило через міст,

Узнало пісні добрий зміст.

— Люба птася! — тихо сказало,

рученькою привітало.

Голівонька русява. Одеженька — лілія рожева.

Славлять небо дерева.

Стелися в шумі клена-каштана,

Над потоком піщана дорого…

О, свіжість несказанна

Життя земного!.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций