Барка Василь Костянтинович Судна дорога

Розміщено Шкільні твори в 16 февраля 2016

I

Дві неділі, дві вінечні долі,

Над гризню гармат рідніли.

Хоч від гілки віолет медовий

Близько брався до одвірків.

Грішник, де з навал незваних танків

Близять розблиски в розбої, —

Став: стріляйте! а не згоден знати

Тьми з неправди гробової.

І калікою з обжинків крови,

Дотерпівши смерть, як прірву,

Звівся — кривду ночі відбороти:

В знаках дикістю звірину.

Вибийся з тенет: мов олень рани,

Огняної — в плечі хворі.

По крижинах моря, в вибух браних,

Вийди крізь метіль безкормиць…

Тінню непривітною, а встати —

З праху, з пастки навернувшись:

Тінню Савла — на поріг останній,

Де досвітлюються душі.

Нивами обнов, де й горе кожне,

Множиться на грізний сполох:

До джерел, як птах з пожеж, чи зможе

Перейти душа поволі?

Дві неділі — дві любові: в крузі

Сонця й місяця взоріли,

Обіходячи, аж море скрушить

Гріх і посклада зернини. II Дві неділі, — де не змовкне в ярмах

Океан! (і гори чули);

Що одна світанний вінчик брала,

Друга з полудня палючий.

Подаровано не мідну скриню,

А сердечну правду в денність.

Знов галузками садів наринуть,

Ганячись, вали квітневі.

Все, що зріднене від серця — вічне;

Понад океанний розпач:

Буде все біліти! в зірці скличе —

Жити, де зійшла, дівоча.

На безмежності по димній смузі,

Переходячи, вітрильце —

Свідчить, свічкове! хоч вітер змучив:

Півпелюстки з бурі бризне.

Нам розділено стежки пропащі —

З вибухів, при злих руїнах…

Скрізь війна: світопожежний ящер

Пекла! — до країв куріла.

Морок стінами біди з безодні

Від зірок стежки відрізав —

Хоч трояндні відсвіти назовні

В хмарі, що пашить, залізна.

Вже ізгой — на другім боці ночі —

До пророцтва зміг припасти…

Мирний океан! стокрилля множить:

З горами, біліш від айстри.

Друга на порозі перестріла,

Від його човнів і серпня,

Витканого з блискавки — неділя

Друга: криник! милосердна.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций