Сосюра Володимир Миколайович Марія

Розміщено Шкільні твори в 9 февраля 2016

Задуманий вітер над городом віє,

Ідуть перехожі невпинним прибоєм,

І я поміж ними йду, повний тобою,

Горять ліхтарі, мов шепочуть:

«Маріє!.»

І солодко серце стискає і мліє,

Мов сон мені дивний, невиданий сниться…

І хочеться в небо злетіти, мов птиця,

Де блимають зорі далекі:

«Маріє!.»

І пісня в душі наростає і спіє,

Мов вирватись хоче нестримно на волю…

Весна вже прийшла, та дерева ще голі,

Й гілля наді мною шепоче:

«Маріє!.»

Десь море на півдні шумить і синіє,

Там даль не така, як у нас, на Вкраїні,

Стоять кипариси, стрункі і незмінні,

І хвилі під ними шепочуть:

«Маріє!.»

Іду, поспішає, мов крилами мріє

Зоря, перед мене в простори щасливі…

А губи шепочуть в блаженнім пориві

Для мене єдинеє ім’я:

«Маріє!.»!

1931.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций