Джованні Пасколі Поезії

Розміщено Шкільні твори в 24 июня 2015

Джованні Пасколі

Поезії



Перекладач: Михайло Орест

Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади - К.: Основи, 1995









Скарб







Є притча, оповідана, відколи

Світ світом, про старого селянина,

Що мав лопату, невелике поле



I трьох синів. Коли прийшла кончина,

Він з ліжка мовив тихо і поволі:

“Прощайте, діти; б’є моя година;



Я вам лишаю скарб: він там, на полі”.

Сказати більше батько не схотіли,

Але синам було тих слів доволі.



Помер старий. Сини щосили рили

На полі, на горбі; вночі не спали;

Розрили схили і розбили брили:



Нема. А в полі виріс небувалий

Врожай - тяжким трудам багата плата,

I батька скарб вони в своїх впізнали



Руках: була це золота лопата.









Здалека







Я чув сьогодні: ти співала - щасна?

Співала ти, твій голос був далекий,

Як жниці пісня, тиха і неясна,

Що плине по простору піль і спеки.



Далекий, так, але прийняв я зови

Його всім серцем: був це спів любови.



Але далеким був солодкий спів:

В моєму серці він плачем зотлів.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций