Багряний Іван Павлович Антон-Біда — Герой Труда — C. 11

Розміщено Шкільні твори в 16 июня 2015

,

І п’ятирічок, як проклять,

Творили “чудеса”.

І кожен свій гіркий п’ятак

На “ПОЗИКИ” несли, —

Тобто плотили знов я с а к

Вперед на двадцять літ, —

Для того, щоб були у нас

І танки, й літаки,

Щоби могутніми були,

Мовляв,

Робітники.

Щоби, мовляв, ота “свиня”

Не лізла в “огород”,

Недоїдали ми щодня,

Не брали сала й в рот,

Все виробляли літаки

І школили полки…

Щоби ж могутніми, мовляв,

Були робітники.

І навіть те терпіли ми

Як та “свиня”… Ой, стоп!

Як покумалися “самі”

Наш “тато”

Й Ріббентроп,

Чи той Адольф… Ми й це знесли,

Плотили свій ясак,

І на озброєння тягли

Останній свій п’ятак:

Все виробляли літаки ж

І школили полки ж,

Щоби могутніми були ж,

Мовляв, робітники ж!

Та коли раптом “Кум” заграв

На інший грамофон,

То —

Боронити Рідний Край

Лишився

С а м

А н т о н.

Коли той татів “Кум” ураз

Смальнув на інший тон,

То захищати землю й нас

Лишився

С а м

А н т о н.

Усе помчало за Урал.

Лишився

Він лиш

На аврал.

Отой Антон, що його хтось

Недодавив в тюрмі,

Отой Антон наш, що якось

Не вмер на Колимі.

Привіт,

Привіт,

Привіт, усяк

Земляче мій, привіт!

Дарма ж

плотив же ж

ти

я с а к

Аж двадцять з гаком літ! І

Хай вибачає наш “отець”

За те, що заробив:

Влади тюремний наш житець

Ні трішки не любив.

Ну, не любив, хоч ти заріж

Ні “тата”, ні синків —

Ані кремлівської Зорі,

Ні всіх большевиків.

І навіть думав інколи

Як був ще і малий:

“Коли ж ви щезнете! Коли?!

Та грім же ж вас побий!!”

Але як гримнула війна,

Печаль взяла його,

Була бо рідна сторона

Дорожча усього.

Як “визволитель”, “татів” кум

З визволенням попер,

Узяв Антона жаль і сум, —

Ну що ж робить тепер!

Якщо нема жалю в своїх, —

В чужих же й поготів!

І визволителя цього

Антон не захотів.

Як від своїх чортма добра,

Чужий не принесе!.

Щоб захистити рідний край,

Біда віддав усе. ІІ

Ой, дожилися ж, братця, ми

До дивної пори!

Такої дивної пори,

Що

І не говори!

Багато літ — аж двадцять п’ять! —

Платили ми ясак,

А як прийшлось оборонять —

Зробились “чудеса”:

Не б’ють гармати. Й літаки

Угору не летять.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций