Костенко Ліна Василівна «Летять на землю груші, як з рогаток…»

Розміщено Шкільні твори в 21 января 2015

Летять на землю груші, як з рогаток.

Скот вибрідає з куряви доріг.

Усохлий дуб, насупившись рогато,

Червоний обрій настромив на ріг.

Стара дзвіниця й досі ловить ґави.

Серед мого колишнього двора

Стоїть дівча, таке, як я, біляве,

Очима світ у душу набира.

Мене веселий смуток заарканить.

Я задивлюсь на дівчинку чужу.

Невтримний час до білого паркану,

Немов коня баского, прив’яжу.

Зайду у хату… озирнусь… притихну…

Час б’є копитом. Встигну, не біда.

Час б’є копитом. Я сказала — встигну!

Ось трохи відпочину — і гайда!.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций