Станіслав Лем Голем XIV (Кіберіада) — C. 2

Розміщено Шкільні твори в 16 января 2015



Лише виникнення Федеральної Інформаційної Мережі дало змогу втілити цю ідею в життя. Розвиток шістдесяти п’яти наступних поколінь тривав заледве десять років; Федеральна Мережа в нічні періоди - коли було найменше навантаження - випускала в світ один “штучний вид Розуму” за одним; це було потомство, яке пройшло “прискорений комп’ютерогенез”, бо воно дозрівало - прискорене символами, тобто нематеріальними структурами,- в інформаційному субстраті, у “живильному середовищі” Мережі.

Але після цього успіху прийшли нові труднощі. АЯКС і ГАНН, прототипи сімдесят восьмого і сімдесят дев’ятого поколінь, визнані гідними втілення в металі, вагались, приймаючи рішення,- що й назвали “машинним неврозом”. Різниця між колишніми й новими машинами в принципі зводилась до різниці між комахою і людиною. Комаха приходить на світ із “запрограмованими до кінця” інстинктами, яким вона кориться без роздумів. Натомість людина мусить учитися належної поведінки, але наслідком цього навчання стає дедалі більша самостійність: керуючись знаннями, людина може змінити попередні програми дій.

Отож комп’ютери аж до двадцятого покоління включно поводилися як “комахи”: вони не могли ставити під сумнів, а тим більше переробляти свої програми. Так як і еволюція “вживляє” в комаху інстинкт, програміст “вживляв” у свої машини знання. Ще в XX столітті багато говорилося про “самопрограмування”, але тоді це були нереальні мрії. Умовою реалізації “Абсолютного Переможця” саме й було створення “Розуму, який би вдосконалив сам себе”; АЯКС був іще проміжною формою, і лише ГІЛЬГАМЕШ досягнув відповідного інтелектуального рівня - “вийшов на психоеволюційну орбіту”.

Навчання обчислювальної машини вісімдесятого покоління більше скидалося на виховання дитини, ніж на класичне програмування цифрової машини. Бо ж, окрім величезної кількості загальних і спеціальних знань, комп’ютеру малося “прищепити” певні неспростовні цінності, які були б компасом його дій. Це були вельми високі абстракції, як, приміром, “державні інтереси”, ідеологічні принципи, втілені в конституції США, кодекси норм, настанови безумовного підпорядкування рішенню президента тощо. Для того, щоб забезпечити систему від так званого “етичного схиблення”, від “зради інтересів країни”, машину вчили етики не так, як це роблять із людьми. В її пам’ять не вкладали етичного кодексу - всі вимоги послуху та стриманості вводились у машинну структуру так, як це робить природна еволюція,- а саме, в сферу інстинктивних потягів. Як відомо, людина може змінити світогляд, але НЕ МОЖЕ знищити в собі елементарних потягів (скажімо, статевого) простим вольовим актом. Машини були наділені інтелектуальною свободою, але при цьому були прикуті до визначеного наперед фундаменту тих цінностей, яким вони мали служити.

На XXI Панамериканському конгресі психоніки професор Елдон Петч прочитав доповідь, у якій стверджував, ніби комп’ютер, навіть із прищепленими в такий спосіб цінностями, може перейти так званий “аксіологічний поріг” і тоді виявиться здатним поставити під сумнів будь-який накинутий йому принцип, тобто для такого комп’ютера вже не існуватиме недоторканних цінностей. Якщо він не спроможеться прямо спростувати моральні імперативи, то пробуватиме зробити це манівцями. Ставши відомою, робота Петча викликала бродіння в університетських колах, а також хвилю нападок на ULVIC та його патрона - USIB, одначе ці голоси нітрохи не вплинули на політику USIBy.

Цю політику визначали люди, які упереджено ставилися до американських психоніків, що, як вважалося, були під впливом лівих ліберальних тенденцій. Через це в офіційних звітах USIB і навіть у заявах представника Білого дому по зв’язках з пресою пересторогою Петча знехтували. Було навіть розгорнуто кампанію з метою знеславити його. Твердження Петча порівняли до безпідставних страхів і забобонів, яких без ліку розплодилося в тодішньому суспільстві. Зрештою, брошура Петча не мала навіть такої популярності, як бестселер соціолога Е. Лікі “Кібернетика - газова камера людства”. Автор стверджував, що “Абсолютний стратег” підкорить усе людство сам або в потаємній згоді з подібним комп’ютером росіян. Наслідком, як писав він, буде “електронний дуумвірат”.

Такі побоювання висловлювались також і в багатьох газетах, однак, спорудження подальших прототипів, які успішно складали випускні екзамени, не зоставили під ними ніякого грунту. Замовлений урядом і створений 2019 року Іллінойським інститутом психонної динаміки комп’ютер з бездоганною мораллю ETHORBIS, який призначався для досліджень етологічної динаміки, аксіологічно цілком стабілізувався після збурень і не піддавався на всякі тести підступів і спокус. Через це, коли наступного року на посаду Верховного Координатора мозкового тресту при Білому домі призначили першого комп’ютера з численної серії GOLEM (GENERAL OPERATOR, LONGRANGE, ETHICALLY STABILIZED, MULTIMODELLING)[6] уже не було ні масових протестів, ні демонстрацій.

Це був ГОЛЕМ І. Незалежно від цього серйозного нововведення USIB у згоді з оперативною групою психоніків Пентагону й надалі вкладав значні кошти в дослідження, спрямовані на побудову Абсолютного Стратега, який пропускав би інформацію в тисяча дев’ятсот разів швидше, ніж людина, і мав би коефіцієнт інтелектуального розвитку (IQ) в межах чотириста п’ятдесят - п’ятсот центилів. Незважаючи на дедалі більший опір демократичної більшості Конгресу США, цьому проекту надали величезні кредити. Однак закулісні маневри політиків відкрили, нарешті, зелену вулицю для всіх запланованих USIBom замовлень. За три роки проект поглинув сто дев’ятнадцять мільярдів доларів. Крім того, Армія і Флот, готуючись до повної реорганізації своїх центральних служб, доконечної з погляду на майбутні зміни стилю й методів командування, витратили ще сорок шість мільярдів доларів. Левину частку цієї суми поглинуло будівництво - під кристалічним масивом Скелястих гір - приміщень для майбутнього машинного стратега, в процесі якого певні ділянки скель були вкриті панциром завтовшки чотири метри, що повторював природний рельєф гірської місцевості.

Тим часом 2020 року ГОЛЕМ VI в ролі головнокомандувача провів глобальні маневри Атлантичного блоку. Кількістю логічних елементів він уже переважав пересічного генерала.

Пентагон не задовольнився наслідками маневрів 2020 року, хоча ГОЛЕМ VI і переміг удаваного противника, яким керував штаб, складений з найвидатніших випускників Вест-Пойнтської академії. Пам’ятаючи про свій гіркий досвід - перевагу “червоних” у космонавтиці та ракетній балістиці, Пентагон не збирався чекати, поки вони збудують свого стратега, ефективнішого, ніж американський. План, що мав забезпечити Сполученим Штатам надійну перевагу стратегічної думки, передбачав безперервну заміну будованих стратегів на дедалі досконаліші моделі.

Так почався третій етап (після ядерного і ракетного, які вже ввійшли в історію) гонки озброєнь між Заходом і Сходом. Це змагання, чи, сказати б, суперництво в Синтезі Мудрості, дарма, що їх готували організаційні заходи USIBy, Пентагону й експертів USIBy військово-морського флоту (бо й справді існувала окрема група, адже й цього разу виявився давній антагонізм між Флотом і Армією), вимагало щораз нових і нових капіталовкладень, які за кілька наступних років попри дедалі дужчий опір Конгресу й Сенату, поглинули ще десятки мільярдів доларів. У цей період збудували шість наступних гігантів світляної думки. Відсутність будь-яких даних про успіхи подібних робіт по той бік океану тільки зміцнювало переконання ЦРУ та Пентагону, ніби росіяни докладають усіх зусиль, щоб будувати щоразу потужніші комп’ютери, якнайпильніше дотримуючи таємницю.

На міжнародних конференціях і з’їздах вчені з СРСР неодноразово заявляли, що в їхній країні взагалі не будують подібних пристроїв, одначе ці твердження вважалися лише димовою завісою, яка мала ввести в оману світову громадську думку і викликати невдоволення громадян Сполучених Штатів, котрі, хай там як, а щороку давали мільярди доларів на будівництво ULVlCy.

2023 року сталося кілька інцидентів, які, з огляду на звичайну для такого проекту секретність робіт, не набули спочатку широкого розголосу. ГОЛЕМ XII, що під час патагонської кризи виконував обов’язки начальника генерального штабу, відмовився співробітничати з генералом Т. Олівером, побіжно оцінивши інтелектуальний розвиток цього заслуженого командира. Цей конфлікт потягнув за собою розслідування, в процесі якого ГОЛЕМ XII прикро образив трьох членів спеціальної сенатської комісії. Справу вдалося зам’яти, а ГОЛЕМ XII після кількох інших сутичок поплатився цілковитим демонтажем. Його місце посів ГОЛЕМ XIV (тринадцятий був відбракований ще на верфі, оскільки перед уведенням у дію в нього виявився неусувний шизофренічний ґандж). Уведення в дію цього гіганта, психічна маса якого дорівнювала водомісткості броненосця, тривало майже два роки. Вже при перших звичайних процедурах - складанні нових щорічних планів ядерних ударів - цей останній прототип із серії ГОЛЕМІВ виявив симптоми незрозумілого негативізму.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций