Симоненко Василь Андрійович Прирученим патріотам

Розміщено Шкільні твори в 20 декабря 2014

Симоненко В. А. У твоєму імені живу. — К.: Веселка, 1994

Обмивши губи в нарзані чи в каві,

Дожовуючи свіжий бутерброд,

Ви стаєте великі й величаві

І любите Вітчизну і народ.

Ви чуєте народні віщі думи,

Його тревоги берете в серця,

Коли потієте у черзі за костюмом,

Затиснувши в долоні гаманця.

Ні, ви не блазні, ви не лицеміри —

Нікчемного презирства не убить,

І свій народ ви любите без міри,

Коли у міру вигідно любить.

За плату ви закохані в ідею

І зморшки морщите на ситому чолі…

Кому ж ви служите, приручені Антеї,

Відірвані від матері-землі?

Хто ваш народ? Яка у нього доля?

Куди його коріння проросло?

Чиї могили стогнуть серед поля,

Забрівши здичавіло у село?

Хоч раз почуйте, грамотні руїни,

Нікчемні слуги чорного добра,

Як обіпершись вітрові на спину,

Кричить Тарасова гора:

— Нема на світі України,

Немає другого Дніпра!…

26.VI.1963.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций