Білиловський Кесар Олександрович «В чарах кохання моє дівування…»

Розміщено Шкільні твори в 10 октября 2014

В чарах кохання моє дівування

Хочу я вільно, як пташка, прожить.

Вільне обрання і вільне кохання,

Серденьку воля, як хоче любить!

Шкода й розмови, святої любові

Силою в серце не можна вложить.

Поки шовкові чорнітимуть брови —

Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!

Той мені шепче, той руки цілує,

Той тут навколішки смирно встає.

Той мені вірші любовні віршує,

Той аж поклони, як Богові б’є…

З них же один мені бачиться всюди,

До одного моє серце лежить.

Поки горять мої полум’ям груди —

Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!

Нащо питати, якого кохати?

Серденько зразу вгадало само.

Нащо шукати, которий багатий?

Там, де багатство, там певне ярмо.

Ненька зітхає, а батенько лає,

Слава недобра про мене біжить.

Суд-пересуд… Але все те минає —

Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!

Що тут і батько, і рідная мати?

Що тут всі родичі, що увесь мир?

Все мені байдуже, годі й казати!

Байдуже глум і людський поговір!

Серденько б’ється, і ниє, і рветься,

В грудях гарячих палає, дрижить…

Поки аж молодість красна минеться —

Дайте-бо жить мені, дайте-бо жить!.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций