Карманський Петро Сильвестрович Фінал

Розміщено Шкільні твори в 20 сентября 2014

Смійся, мій смутку, бо світ не хоче

Глянути в пропасть душі поета,

Він відвертає від неї очі,

Як той філістер від мук аскета.

Смійся… Хоч навіть лебедя співом

Виплачеш з серця плакучі болі, —

Світ насміється і скаже з гнівом:

Краще б ті смутки розсіяв в полі…

Смійся, мій смутку… Сліпець не чує

До благородних квітів пошани,

Болів душевних він не відчує,

Хоч і доторкнесь не раз до рани…

Смійся — а радше засни тихенько,

Спи хоч годину, одну хвилину!

В серці так пусто, так невидненько:

Люлі, мій смутку, мій хорий сину!.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций