Гулливер Лемюель- пересічна людина, хірург і батько сімейства, що зненацька круто міняє своє життя; він відправляється в морську подорож спочатку як судновий лікар, а потім “капітана декількох кораблів”. Г. з’являється і як персонаж, “мандрівник”, і як оповідач, присутність якого зв’язує чотири частини роману. Волею долі Г. примушений переживати самі неймовірні пригоди, знаходячи життєвий досвід і мудрість. Як філософ, що спостерігає різні типи державного устрою, що знайомиться з різнорідними ідеями, Г. перетерплює еволюцію. У першій і другій частинах він лише вивчає навколишній його мир, задовольняючись спостереженнями над вдачами й звичаями тубільців, але залишаючись стороннім і майже не втручаючись у події. Поступово його позиція стає більше активної, він змушений пристосовуватися до нових умов, нерідко змінюючи своїм звичкам.

(Весь твір…)

Росія багата не тільки безгранич­ними просторами, родючими землями фруктовими садами, але й неабиякими людьми, праведника­мі, обдарованими чистої, божественний­ний енергією. Вони дивляться на нас ясними прони­цательними очами, начебто загляди­вают у душу, так так, що нічого від них не сховаєш. Праведники жертвують багатьма життєвими благами заради чистоти душі, з радістю допомагають навколишньої гідно перебороти всі негоди, вийти переможцем з боротьби із самим собою, духовно очис­титься. І що б про їх не говорили, скільки б не дивувалися їх неприхотливос­ти, на російській землі завжди найдеться місце таким людям, тому що вони пропове­дмуть правду.

(Весь твір…)

Чарівники - мешканці острова Глаббдобдриб, де живуть одні чарівники. Вони вступають у шлюби тільки між собою, а найстарший у роді є Правителем. Йому дано по своєму бажанню викликати до життя мертвих, змушуючи їх служити собі протягом двадцяти чотирьох годин. Завдяки магічним даруванням Правителя Гулливер одержує можливість побачити мир від найдавніших часів до сучасності.

(Весь твір…)

Адоніс - ім’я семітського походження. Історія про Адоніса викладена в “Метаморфозах” далеко не повністю, але саме оповідання Овідія стало джерелом наступного розвитку образа в європейській літературі. Овідій представляє А. насамперед як ідеал краси. Його любить сама Венера.

(Весь твір…)

ВІЙНА Й МИР (Роман, 1863-1867; отд. изд. 1867-1869) Тушин- штабс-капітан, герой Шенграбенского бою, “маленький, брудний, худий артилерійський офіцер з більшими, розумними й добрими очами. У цій людині було щось “невоєнне, трохи комічне, але надзвичайно привабливе”.

(Весь твір…)

Велетні - жителі вигаданої держави Бробдингнег. Повернувшись із Лилипутии, Гулливер знову відправляється в подорож. Через сильну буру корабель Гулливера відхиляється від курсу, і команда висаджується на острів, що зустрівся, де героєві є щось разюче - люди велетенського росту. Незабаром Гулливер зміг переконатися, що В. не страшні чудовиська, а такі ж люди, як він сам Бробдингнег Схожий з будь-якою європейською державою того часу.

(Весь твір…)

1. Прийом контрасту при описі героїні. 2. Рідні істоти й природні “помічники”. 3. Затерявшаяся праведна душачи Страждання й біль завжди обов’язкові для широкої свідомості й глибокого серця. Ф. М. Достоєвський Незважаючи на те що першою ластівкою, оказавшейся в пресі, було оповідання А. І. Солженицина “Один день Івана Денисовича”, на перше місце по полярності вже в 1960-х роках вийшов “Матренин двір”. У невеликому добутку автор розповідає про долю російської селянки. Унікальність образа, використаного автором, розкривається в тім, що Матрена людяністю й добротою, які повинні бути в душі кожної людини, своїми справами й учинками завойовує симпатію оповідача й читачів, а не порожніми словами.

(Весь твір…)

1. Солженицин - літописець радянської епохи. 2. “Матренин двір” - прототип праведного куточка в країні. 3. Образ Матрени. 4. Фінал й зміст оповідання. А. И. Солженицин має своє особливе місце в російській літературі XX століття Він немов літописець цієї епохи, що правдиво відбиває реальність, не прикрашаючи й не спотворюючи нічого. У його добутках немає заклику до протесту.

(Весь твір…)

Психея- персонаж вставної казки в романі Апулея “Метаморфози”. Цю казку розповідає баба розбійниця дівчині, що потрапила в полон до зграї, Хариті. П. (букв, “душу”), молодша із трьох царівен, так прекрасна, що їй починають поклонятися як новій Венері. Теперішня Венера ображена й просить свого сина, Амуру, помститися за неї: нехай П. закохається в самого вбогих і жалюгідного з людей (натяк на один із платоновских описів Еросу (Амуру) в “Бенкеті”), Батько П. у цей час одержує від Аполлона веління відносне П.: він повинен поставити її на високий обрив, звідки неї візьме в дружин жахливе крилате істоті, якого бояться навіть боги (традиційно в античній поемі опис влади Амура-Еросу).

(Весь твір…)