Н. Г. Чернишевський письменник другої половини XIX століття. Він займався суспільно - політичною діяльністю, тому що був ідейним вождем різночинців, керівником політичної боротьби за звільнення селянства. Всі свої революційні погляди письменник відбив у романі «Що робити». У добутку автор показав утопічну ідею, створивши суспільство майбутнього, де всі люди щасливі й безтурботні, вільні й веселі, де до небес піднімаються величезні будинки, на полях працюють машини, і де «люди живуть радісно, відпочиваючи після радості праці».

(Весь твір…)

У молодості Марина Цветаева не приховувала своєї ворожості до Петра Великому. Вона дуже любила Москву й не могла простити того, хто позбавив це місто вінця столиці. Москва для Цветаевой була символом старої, патріархальної Русі, який протистояла груба сила царського капризу. Стара Русь була для Цветаевой як би даром Божим, і її руйнування поетеса сприймала як богоборчий бунт земної влади, неспроможної, однак, затвердити своя перевага у вищому змісті: Але вище вас, царі, дзвона

(Весь твір…)

Творча особистість у розумінні Цветаевой самотня. Це вгадується в багатьох віршах, а в деяких оголошуються привселюдно (Поети, Роландов ріг). У добутку Роландов ріг Цветаева, не прибігаючи до іносказань, оповідає про своє сирітство, про протистояння дурням, про те, що, незважаючи на боротьбу на самоті, на зміну їй прийдуть тисячі таких же, як вона. І все-таки самітність поета не абсолютно: у нього завжди є відданий друг читач. Часто вірші Цветаевой будуються на діалозі, на повноцінному спілкуванні з людиною, що взяла в руки її книгу. Поетеса звертається до людини, якому присвячений вірш, до незнайомого читача або навіть до ще не народженому (Тебе через сто років). Якщо навіть у вірші немає прямого звертання, то воно однаково розраховано на реакцію, на співчуття, на відповідь

(Весь твір…)

Життя посилає деяким поетам таку долю, що з перших же кроків свідомого буття ставить їх у самі сприятливі умови для розвитку природного дарунка. Такою яркою й трагічної була доля Марини Цветаевой, великого й значного поета першої половини нашого століття. Усе в її особистості й у її поезії (для неї ця нерозривна єдність) різко виходило за рамки традиційних подань, що панують літературних смаків. У цьому була й сила, і самобутність її поетичного слова. З жагучою переконаністю вона затверджувала проголошений нею ще в ранній юності життєвий принцип: бути тільки самої собою, ні в чому не залежати ні від часу, ні від середовища, і саме цей принцип обернувся надалі нерозв’язними протиріччями в трагічній особистій долі

(Весь твір…)

У комедії Недоук Фонвізін зображує пороки сучасного йому суспільства. Його герої представники різних соціальних шарів: державні чоловіки, дворяни, слуги, самозвані вчителі. Це перша в історії російської драматургії соціально-політична комедія

Центральна героїня п’єси пані Простакова. Вона керує господарством, б’є чоловіка, тримає в жаху двірських, виховує сина Митрофана. Те сварюся, то б’юся, тим і будинок тримається. Ніхто не сміє противитися її влади: Хіба я не владна у своїх людях. Але в образі Простаковой є й трагічні елементи. Ця неосвічена й корислива переспіла фурія дуже любить і щиро піклується про свого сина. Наприкінці п’єси, відкинута Митрофаном, вона стає приниженої й жалюгідною:

(Весь твір…)

Останні чотири десятиліття XVIII в. відрізняються справжнім розквітом російської драматургії. Але класичні комедія й трагедія далеко не вичерпують її жанровий склад. У драматургію починають проникати добутку, не передбачені поетикою класицизму, що свідчать про назрілу потребу в розширенні границь і демократизації змісту театрального репертуару. Серед цих новинок насамперед виявилася так звана слізна комедія, тобто п’єса, що сполучить у собі зворушливого й комічного початку. Вона відрізнялася не тільки руйнуванням звичних

(Весь твір…)

Тема любові є однієї зі складові теорії чистого мистецтва, найбільше широко в російській літературі відбитої у віршах Фета й Тютчева. Ця вічна тема поезії проте знайшла тут своє нове переломлення й зазвучала трохи по-новому. Салтиков-Щедрин в 70-і роки писав, що тепер ніхто не наважиться вже оспівувати солов’їв і троянд. Для Фета тема любові, навпроти, з’явилася основної всього його творчості до кінця життя

(Весь твір…)

Імпресіонізм впливає на людські почуття. Основа почуттів - враження. Враження - від слова печатка, якийсь внутрішній відбиток минулих подій, образів. Наприклад, люди часто випробовують антипатію до певних імен. Припустимо, не подобається ім’я Маша. Може бути, у п’ятирічному віці якась

(Весь твір…)

Майже всі майстри слова початку 20-х рр. присвячували свої добутки актуальній темі громадянської війни. Головним героєм у цих утворах виступає народ. Провідним конфліктом служила класова боротьба двох мирів: білих і червоних. Романи Д. Фурманова Чапаєв (1926 р.) про людей відомої 25-й Чапаевской дивізії й про легендарного героя революції Василие Івановичеві Чапаєві; А. Серафімовича Залізний потік (1924 р.), про історію Таманського походу; А. Фадєєва Розгром (1926 р.), де зображений процес становлення нової людини в революції. Ці добутки поклали початок традиції героїчного роману. Але при всій спільності романів у кожного автора свій підхід ктеме.

(Весь твір…)