Армійський полк розквартирований у містечку ***. Життя проходить за заведеним в армії розпорядку, і гарнізонну нудьгу розсіює тільки знайомство офіцерів з якоюсь людиною на ім’я Сільвіо, які проживають у цьому містечку. Він старший більшості офіцерів полку, похмурий, має крутий норов і злим мовою. У його житті є якась таємниця, якої Сильвіо нікому не відкриває. Відомо, що Сильвіо служив колись у гусарському полку, але причина його відставки нікому не відома, так само як і причина проживання в цій глушині. Невідомі ні доходи його, ні стан, але він держит відкритий стіл для офіцерів полку, і за обідами шампанське ллється рікою. За це йому все готові пробачити. Таємничість фігури Сільвіо відтіняє його майже надприродне мистецтво у стрільбі з пістолета. Він не бере участі у розмовах офіцерів про поєдинках, а на розпитування, чи траплялося йому битися, відповідає сухо, що доводилося.
(Весь твір…)

Два легковажних генерала на пенсії опинилися на безлюдному острові. “Служили генерали все життя в якийсь реєстратурі; там народилися, виховувалися і постаріли, отже, нічого не розуміли. Навіть слів ніяких не знали, крім: “Прийміть запевнення у скоєному моєму пошани і відданості” “. Одного разу генерали прокинулися - глядь, а вони лежать на березі і нічого немає ні на одному, ні на іншому, крім нічної сорочки та ордена на шиї. Генерал, який служив учителем каліграфії, був трохи розумнішим іншого. Він пропонує пройти по острову і пошукати їжі. Але ось куди йти? Генерали не можуть визначити, де захід, де схід. Острів достатку, тут є все, але генерали мучаться голодом, а добути нічого не можуть.
(Весь твір…)

Своє Оповідання Артур Гордон Пім починає з часу знайомства з Августом, сином капітана Барнарда. З цим юнаком він здружився в старших класах школи міста Нантакет. Серпень вже ходив з батьком за китами в південну частину Тихого океану і багато розповідав одному про морські пригоди, розпалюючи його бажання самому пуститися в море. Їм було близько вісімнадцяти, капітан коли Барнард в черговий раз готувався до відплиття в південні моря, збираючись взяти з собою сина. Приятелі розробляють план, згідно з яким Артур повинен проникнути на «Дельфін» і лише через кілька днів, коли повернути назад буде вже неможливо, постати перед капітаном.
(Весь твір…)

Дія повісті відбувається в 1833 р. в Москві, Головному героєві - Володі - шістнадцять років, він живе з батьками на дачі і готується до вступу в університет. Незабаром у бідний флігель по сусідству в’їжджає сім’я княгині Засекіной. Володя випадково бачить княжну і дуже хоче з нею познайомитися. На наступний день його мати отримує від княгині Засекіной безграмотне лист з проханням надати їй заступництво. Матінка посилає до княгині Володю з усним запрошенням просимо до неї в будинок. Там Володя знайомиться з княжною - Зінаїдою Олександрівною, яка старша за нього на п’ять років. Княжна тут же кличе його до себе в кімнату розплутувати шерсть, кокетує з ним, але швидко втрачає до нього інтерес. У той же день княгиня Засекіна завдає візит його матері і справляє на неї вкрай несприятливе враження. Однак, незважаючи на це, мати запрошує її разом з донькою на обід. Під час обіду княгиня шумно нюхає тютюн, совається на стільці, крутиться, скаржиться на бідність і розповідає про свої нескінченні векселя, а княжна, навпаки, величава - весь обід розмовляє з Володіним батьком по-французьки, але дивиться на нього вороже. На Володю вона не звертає уваги, однак, йдучи, шепоче йому, щоб він приходив до них ввечері.
(Весь твір…)

Хто сидить в ямі з причини відсутності у партизанському загоні спеціального приміщення для заарештованих, Стьопка Толкач перебирав у пам’яті обставини останніх днів. Не щастило Стьопці в цьому загоні, не дуже йому тут довіряли і служити поставили в господарський взвод. І раптом підривник Маслаков запропонував йому сходити на завдання. Стьопка зрадів, незважаючи на молодість, він все ж був досвідченим підривником. Пішли вчотирьох - Маслаков, Стьопка, Бритвін, колишній комбат, за щось розжалуваний і тепер намагається заслужити прощення, і добре знає ці місця Данила Шпак. Завдання: спалити дерев’яний міст біля села Кругляни. Коли опинилися в потрібному місці, насувалися сутінки і збирався дощ. «Йти потрібно зараз, - вирішив Маслаков. - Біля мосту ще не поставили нічну охорону. До того ж, якщо дощ розійдеться, міст не загориться. Хто зі мною? »Бритвін і Шпак під різними приводами відмовилися. «Підеш ти», - наказав Маслаков Стьопці. Коли вони виходили з лісу, дорога і міст здавалися абсолютно безлюдними.
(Весь твір…)

Актриса Тетяна Петрівна з дочкою Варею і старою нянькою переїхала з Москви до невелике містечко і оселилася в будинку старого Потапова. Через місяць старий Потапов помер. Тетяна Петрівна знала, що у нього залишився син, який служив на Чорноморському флоті. Дивлячись на його фотокартку, Тетяна Петрівна думала, що вже бачила десь цієї людини, але де саме, не могла вспомніть.Син старого, лейтенант Микола Потапов, отримав відпустку і їхав додому. На дорогу було потрібно багато часу, так що з батьком він міг пробути не більше доби. Приїхавши, він вже на вокзалі дізнався, що батько помер, а в будинку їх живе евакуйована співачка з Москви з дочкою. Думка про те, що в батьківському домі живуть чужі люди, здалася Потапову нестерпним. Він відкрив хвіртку, увійшов у сад. З гілок впав сніг. Його зустріла жінка, провела в будинок. Потапов застав усе в будинку таким, яким звик бачити. Його листи лежали на столі складені стопкою, як це зазвичай робив батько.
(Весь твір…)

Автобіографічна і наукова повість «Перед сходом сонця» - сповідальний розповідь про те, як автор намагався перемогти свою меланхолію і страх життя. Він вважав цей страх своєї душевної хворобою, а зовсім не особливістю таланту, і намагався побороти себе, переконати себе дитячому життєрадісне світосприйняття. Для цього (як він вважав, начитавшись Павлова і Фрейда) слід було зжити дитячі страхи, побороти похмурі спогади молодості. І Зощенко, згадуючи своє життя, виявляє, що майже вся вона складалася з вражень похмурих і важких, трагічних і уражатись.
(Весь твір…)

Ардальон Борисовичу П., молода людина з «рум’яним, звичайно байдужим обличчям» і «маленькими опухлими очима», існує в романі як персонаж, складений з літературних ремінісценцій. Колега чеховського Бєлікова, гімназійний учитель П. входить в сюжет з дилемою гоголівського Подхшесіна: женитися або не одружуватися? З одруженням для нього пов’язана можливість отримання «прибуткового місця» і взагалі матеріальний інтерес (мотив багатьох персонажів Островського - Глумов, Бальзамінів).
(Весь твір…)

Ліза Тураєва і Костя Карновський познайомилися на гімназичному балу. Вони протанцювали разом весь вечір, а потім вирішили листуватися. Доля подарувала їм зовсім небагато зустрічей, тому довга, з 1910 по 1932 р., листування стала найважливішою частиною їхнього життя.
(Весь твір…)