Творчість Лесі Українки в останні роки життя була перейнята великими сподіваннями близьких соціальних змін, народження нового, вільного суспільства. ї тому в її уяві вічно житиме відроджена Манка, і хоч у казці, уві сні збагне Лукаш помилку свого життя, а смерть Аитея тільки підкреслить гнилість і розпад патриціанського Риму, утвердить здорові сили народу Еллади. А поруч з цими трагічними героями постануть мужні і впевнені в своїй ході вперед до соціалізму Будівничий з майстрами і робітниками. З ними поруч, рука в руку піде й натхненне їх боротьбою мистецтво в образі Принцеси. Не загине марно нелюдськи важка праця трьох героїв, і музика Орфея покличе до праці маси, а віра в перемогу народу надасть сили сотням і тисячам борців, що складуть збірний і узагальнений образ народу-велета. Все це дасть підстави і право більшовицькій газеті назвати Лесю Українку другом робітників, а її полум’яне слово визнати за революційну силу.
(Весь твір…)

Наснажуючи свої драми глибинними філософськими ідеями настільки, що вони стають насамперед філософськими драмами, Леся Українка знаходила сюжети для своїх творів в історії різних народів не тому, що недостатньо знала сучасне їй життя (це несправедливе обвинувачення, що пішло з націоналістичного, єфремовського табору, ми повинні рішуче відкинути). Історичний матеріал давав їй широкі можливості для постановки і розв’язання складних філософських, зокрема етичних і естетичних проблем, і в цьому вона використала багатий досвід світової літератури. Свої драматичні твори Шекспір будував на матеріалах історії - далекої і близької. Так само постав «Фауст» - найбільш філософський твір Гете. До історії звернувся й Пушкін, коли творив «Бориса Годунова» й «Маленькі трагедії». Шевченкове звертання до римських часів і легендарних євангельських сюжетів не перешкодило поемам «Неофіт» і «Марія» бути глибоко сучасними. Нарешті Франко писав філософські поеми теж на матеріалі біблійних та історичних сюжетів («Смерть Каїна», «Похорон», «Мойсей»). Це аж ніяк не означає, що його філософські твори не вбирали в себе явищ сучасності. Навпаки, всі вони переткані сучасними поетові ідеями, а інколи навіть відбивають у собі певні тогочасні події і їх героїв. Цим шляхом пішла і Леся Українка.
(Весь твір…)

Серед російських драматургів, які могли виявити якийсь вплив на Лесю Українку, можна вказати на Тургенєва, драматургія якого була ближча Лесі Українці, ніж, наприклад, драматургія Льва Толстого.

Значно більше спільного в Лесі Українки-драматурга з сучасниками - Чеховим та Горьким. П’єси Чехова, які відкрили нову сторінку в світовій драматургії, з’явилися в останні вісім років життя російського письменника і мали значний вплив не тільки на російську драматургію, а й на зарубіжну. Принцип Чехова в літературі був сформульований ним в одному з листів до О. Суворіпа. Говорячи про письменників взагалі, він вважав кращими з них тих, що «реальні і пишуть життя таким, яким воно є, але від того, що кожен рядок напоєний, як соком, усвідомленням мети, Ви, крім життя, яке є, відчуваєте ще те життя, яке повинне бути, і це полонить Вас…» . Цього принципу Чехов сам дотримувався, і в його творах Леся Українка сприймала те відчуття іншого, потрібного життя, яке може бути, але якого не було. Мрія, щільно пов’язана з реальністю, прагнуча побачити перспективу такого життя, яким воно повинно бути,- така мрія міцна і життєздатна. Це було близьке самій Лесі Українці, єднало її з російським письменником.
(Весь твір…)

Віддаючи належне досягненням західноєвропейської драматургії, творчо застосовуючи ці досягнення як у соціальній драмі, так і в драмі настрою, підкорюючи своєму творчому методові здобутки різних літературних шкіл, Леся Українка значно більше прикладів для творчого застосування у власній драматургії знаходила в надбаннях російської і української драматургії. Не все вона в ній схвалювала. Та в класичній спадщині української і російської драматургії були такі надбання, до яких поетеса зверталася так само, як вона зверталася до трагедій і драм Шекспіра.
(Весь твір…)

М. В.Гоголь народився 20 березня 1804 року в с. Великі Сорочинці, Полтавської губернії. Його батько писав п’єси, ставив театральні спектаклі. В дитинстві М. Гоголь багато читав художніх книжок, що сформувало літературні смаки майбутнього письменника. Дальше М. Гоголь навчався в полтавському училищі та “Гімназії вищих наук” в Ніжині, в якій він вчився з 1821 по 1828 рік. Серед його наставників був професор Н. І.Білоусов, що під його керівництвом М. Гоголь брав активну участь в випуску рукописного журналу “Північна зоря”. В цей час М. Гоголь створює першу свою поему “Ганц Кюхельгатен”. Успіху поема не мала.
(Весь твір…)

Андpій Малишко і наpодна пісня. Так, саме наpодна, бо поpяд з піснею фольклоpною люди співають пісні, ствоpені на слова Малишка, інколи не замислюючись над тим, хто автоp?

Уявити нашу Укpаїну без пісень не можливо.

Hе можливо уявити нашого наpоду, позбавленого поезій Малишка. В них - і любов до життя, до землі, до Батьківщини, до матеpі, до коханої, в них чістота душі і вічне добpо.
(Весь твір…)

Чи не парадокс, що поетична назва літературноі групи, яка існувала у Львові на початку нашого століття, - “Молода муза”, досі пов”язана у нашій уяві не з молодістю і поезією, а,навпаки, із занепадництвом і чимось антипоетичним і антиєстетичним? На жаль, це так. Єдиною втіхою може бути те, що взагалі чули про “Молоду музу” лише ті, хто вивчав украінську літературу у вузі, у школі ж про “Молоду музу” взагалі не згадували (не було у програмі), а твори учасників групи не друкували.
(Весь твір…)

Важко знайти у світовій історії аналогію, щоб жива мова, мова великого народу систематично заборонялася й переслідувалася спеціальними державними вердиктами й актами. Цей геноцид тривав століттями.

За останні триста з гаком років українська література, перебуваючи в колоніальному становищі, не могла розвиватися на всю силу генетично закладених у ній можливостей; спираючись на невмирущі скарби народної творчості, постійно дбаючи про самозбереження й виживання - своє і своєї підвалини - української мови, вона проходила через утиски й труднощі, невідомі літературам, які не зазнавали національного гніту.
(Весь твір…)

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік…

В. Симоненко

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935р. в селянській сім’ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав Василь без батька, який залишив сім’ю. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба. Допомагали дідусь і бабуся:
(Весь твір…)