Проблема родових зв’язків, рідних батьків і дітей, спадкоємності теж широко розроблялася письменником, бо в його часи вона постала особливо гостро. І. С. Тургенєв - один із найбільш поважаних Мирним російських романістів - у своєму знаменитому романі «Батьки і діти» (1862), в його конфліктах і ситуаціях віддзеркалив рішуче розмежування лібералізму як течії дворянського «вільнодумства» із справжнім демократизмом різночинної інтелігенції. Водночас заголовком роман ніби провіщав проходження кордону класової боротьби через роди й родини, що в сімдесятих роках знайшло широкий, якщо не масовий вияв у народницькому русі.
(Весь твір…)

Якщо праця, людина працююча - норма, то відповідно дармоїдство, споживацтво - суспільна патологія, злоякісна пухлина часу, якщо говорити про клас поміщиків чи служителів культу. Та Мирний і в ті часи споживацтво бачив і показав не тільки у «верхах». Цілком обгрунтоване історико-соціальними обставинами, зрозуміле й пояснене становище голоп’ятої трійці («Не маючи ні землі, ні оселі, ні пристановища…» - II, 194), огидне у своїй суті. Типові люмпени, соціальні покидьки, що розкладалися в багно: «…таємна крадіжка, схови та перехови, та нічні пропої накраденого стали їх товариською роботою…» (II, 194). Іншої роботи вони не знають, не вміють і не хочуть уміти. Випити, напхати порожній шлунок - найвище й єдине бажання, суть існування на землі. Роти!
(Весь твір…)

Важливою проблемою доби, однією із складових загальної емансипації була проблема «інтелігенція і народ». Якщо взяти до уваги завершену і незавершену спадщину письменника, то легко дійти висновку, що цьому питанню присвячена майже половина творів. Це одна із наскрізних його тем від найрані-шого, учнівського періоду і до кінця нсиття. Мали бути повісті «Народолюбець», «Учителька», розгортання якої дало б роман у трьох частинах «[Місто Мирне]»; роман у новелах «Як ведеться, так і живеться»; повісті «[Хома Боровик]», «[У тюрмі]»; драматичні твори - «Ярмарок», «Українофіл».
(Весь твір…)

Хлібороб Чіпка мав їх стільки, щоб дійти до суду, а про виграш справи («Як п’ятдесят рублів, то й діло можна поправити…» - II, 184) в тому наскрізь просякнутому хабарництвом судочинстві й мови не могло бути. Розбійник Чіпка гроші мав, легко їх здобував і без жалю роздавав. Але ж не гроші були рушійною силою в його падінні й розбійництві. Ніякої сюжетної ролі вони не відіграють: така собі ознака, аксесуар кривавої діяльності, що ніде не знаходить кількісного виразу.
(Весь твір…)

Основна тематика його творчості, лейтмотив її - викриття лиха давнього (кріпосництва) і сьогочасного (нанівкапіталістичпого і напівкріпосницького по-реформеного ладу). Важко назвати твір, де б не звучало прокляття поміщицькому двору, щире співчуття закріпаченому селянству. Воно й не дивно, адже те недавнє минуле для Мирного не було історією, а головне - мало своє міцне коріння в сьогоденні письменника. Показово, що оповідання «Злодій», написане на життєвій основі кріпаччини, було легко, без суттєвих змін і найменшої натяжки трансформовано Мирним у розділ повісті «За водою», присвяченої селянській сервітутній боротьбі кінця 70-х - початку 80-х років.
(Весь твір…)

Дід Улас дає визначешш-оцінку кріпацтву і поре-формеиому капіталістичному ладу в повісті «Лихо давнє…», а його тезко в «Хіба ревуть воли…» - реформі 1861 р., що й споріднює ці образи, робить їх двійниками. Оцінка ролі капіталу, «комерції», яка згубила Христіо, а незабаром «цілком нас поглине з душами» (III, 517), виголошується в «Повії» старим селянином Кирилом.
(Весь твір…)

Своїми чистими хлоп’ячими очима він вдивлявся у найзнаменніше і… найганеб-ніше явище в Російській державі XIX ст.- проведення реформи 1861 р. З солдатськими постоями, різками, арештами, кайданним дзвоном. З низкою супровідних реформ (судова, фінансова, земська), що буцімто мали наблизити країну до буржуа’зних свобод. Бачив, як ці «свободи» з кожною відрижкою кріпосництва безягальпо обкраювалися…
(Весь твір…)

У репертуарі корифеїв українського театру були п’єси Панаса Мирного «Перемудрив» (у переробці М. Старицького під назвою «Крути, та не перекручуй») та «Згуба».

Комедія «Перемудрив» (1886) присвячена конфлікту батьків і дітей у чиновницькій родині. В ній протиставлено старого плутягу адвоката Храпка та його рідного сина Петра, що хоче жити чесно своєю працею і єднатися з простим народом. Іван Білик вбачав у образі Петра ідеал «народника, без пятньшіка и задоринки» (VI, 780). Так дивилися на твір і сучасники письменника. Як свідчать архівні документи, комедія поширювалася разом з народницькою літературою. 24 лютого 1887 р. поліція затримала студента Київського університету В. Ігнатовича. «Разом з революційною літературою організації „Земля і воля” та прокламаціями „Народної волі” в нього вилучили 1573 прим, комедії Панаса Мирного» 13. Вся ця література призначалася до відправки на Кубань.
(Весь твір…)

Філософські роздуми про соціальну правду й несправедливість, прибрані у казкові образи й поняття, 8 використанням багатьох фольклорних мотивів, становлять зміст «Казки про Нравду і Кривду»  (1889).

Високохудожній і гостропроблемний нарис «Подо-ріжжя од Полтави до Гадячого» (1874) є ідейним осмисленням стрижневого життєвого матеріалу роману «Хіба ревуть воли…». У нарисовому довіллі, де людські типи, життєві картини, розмови перемежовуються відкритими коментарями, роздумами, істори-ко-географічними довідками, автор викладає свої міркування про пияцтво і секту «шалапудів», про два стани народної маси - городян і селян, зосереджуючи увагу на босоті міста і на «хатній ворожнечі» між козаками і кріпаками. У розмовах з машталіра-ми - різними типами і за віком, і за вдачею - викладається народний погляд на скасування кріпацтва (тепер ніби й краще, та «хліба голо» - II, 21), на вемство, па селянське безземелля, на ченців. У центрі нарису - авторські роздуми і розповідь машталіра про розбійника Гнидку.
(Весь твір…)