Бажан Микола Платонович Пильніше й глибше вдуматися в себе…

Розміщено Шкільні твори в 10 июля 2014

Микола Бажан, ДОРОБОК. К., “Дніпро”, 1979.

Пильніше й глибше вдуматися в себе…

Ти звівся й стверд у лютій боротьбі,

З кісток і тріщин викладений склепе,

Маленький космос скривши у собі.

Там в’ються смерчі крихітних галактик,

Двигтять рої движких мікро-плеяд.

Там кожен образ, світла й світу клаптик,

Вкладається у нерозривний лад.

Чи на космічні сфери справді схожі

Півкулі ці, вражаюче малі?

Чи просто плазми згущення? Чи, може,

Мініатюрна копія Землі,

Де все сплелось в доладнім переході:

Ключі артерій, темні стоки вен,

Грузька дрягва клітин, яка на споді

Таїть росток — свій незбагненний ген?

Безкрайність барв, речей, понять і тонів,

В тільця клітин впресована, стає

Мільярдами й мільярдами нейронів,

Що в блискавках стрибків і перегонів

Могуття випробовують своє.

Спалахують. Здригаються. Іскряться.

Контакт. Контакт. Б’є блискавиця вмить.

Це їх гроза. Це їх розряд і праця.

Це їх снаги енергетична сіть.

Як струм, тече в перервчастій напрузі

Коротких, гострих імпульсів стяга.

На противенств пекучому курцшлюзі

Тріпоче мислі вольтова дуга.

Безодня мозку — як світів безодня.

Жахаючись, над глибом їх стаєш,

Бо в них така природня й надприродня,

Недосягненна таїна безмеж.

Тремка, драглиста, сіра мішанина

Заліза, сірки, фосфору, води.

Вона і є оте, що звем — людина,

В ній всі людські пориви і труди,

Тріумфи, біди, перемоги, болі,

Піднесення, тривоги, втрати всі,

Любові ніжність, і суворість волі,

І все життя у творчості й красі.

Хвилястий трепет корок і підкорок.

Мигтливий код вмикань і вимикань.

Ще глибше в себе, здивувавшись, глянь, —

А потім що? А потім… Бідний Йорик!

1976.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций