Карманський Петро Сильвестрович «Навіщо сі думи…»

Розміщено Шкільні твори в 27 июня 2014

Навіщо сі думи?

Навіщо сі жалі?

Пощо розсівати

Полин і кукіль?

Весь світ поринає

В потопі печалі —

Чого ще співати

Про горе і біль?

Ой рад би я звуків

Гучних розпустити

Цілий бистроногий

Нестримний табун,

Ой, рад би я грати

І світ звеселити,

Та в мене не много,

Не много тих струн.

Що перша — то неньки

Мозолі пекучі,

Що друга — то черні

Нещасні сини,

А третя між нами

Найбільше плакуча:

Гірке до полину

Ярмо вітчини.

Ударю по струнах —

Бандура заплаче,

Несила мажорних

Акордів дібрать.

Розбив би я, брате,

Бандуру ледачу,

Та що ж! коли мушу

Часами заграть…

Затлілись ясні зорі,

Бренить вечірній рій,

Душа купаєсь в морі

Розкішних мрій-надій.

По рожі пнуться блющі,

А кипарис шумить.

Я п’ю меди пахущі,

А грудь болить, болить.

З небес котяться зорі,

А хор цикад цвірчить:

Хвилюють груди хворі,

А кипарис шумить.

Куку! куку! Дзвінко ллється

Кришталевий звук;

Звук несеться, гай сміється,

Серце стук-стук-стук…

Куку! куку! Нуте, пташко,

Поворож мені,

Бо тут, пташко, жить так важко,

Краще вже в труні.

Сумовито гнуться віти,

Листя шевелить,

Гнуться віти, в’януть квіти —

Птах мовчить, мовчить….



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций