Карманський Петро Сильвестрович «І знов доводиться ридати…»

Розміщено Шкільні твори в 19 июня 2014

І знов доводиться ридати

Над трупом вбитого бажання

І в скорбнім серці будувати

Терем для лютого страждання.

Невже до скону доведеться

Під хресним бременем стогнати,

І вже ніколи не займеться

Світ сонця верх моєї хати?

Я сто разів сягав рукою

На лотосові білі квіти,

Та сто разів росив кервою

Геранію й тернові віти.

А нині вже дивлюсь спокійно

На чорні злидні й безталанне

І плачу гірко, безнадійно:

Судьбо! Остри твій меч востаннє.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций