Загул Дмитро Юрійович Отчизно дорога!

Розміщено Шкільні твори в 27 мая 2014

Пам’яті Володимира Кобилянського

Отчизно моя дорога,

Мріє великої туги!

Чи колись моя трудна нога

До тебе вернеться вдруге?

Чи на скелях, на грудях твоїх,

Змучене серце спочине,

І поллється безжурний сміх,

Щирий такий, без причини?

Ти снишся мені уві сні,

Розкішна, зелена колиско,

І часом здається мені.

Що ти осьде, що близько.



І здається тоді, що нема

Поміж нами кордону.

Почекай лишень — згине зима,

І весною повернеш додому.

А встану…

Де дівся той сон?

Розтанули сині гори!.

Ні плаїв, ні ґрунів, ні сосон!.

Тільки степ та простори.

Ні плаїв, ні ґрунів, ні сосон!.

Не запахне смерека,

В бутині не спалахне вогонь,

І така ти далека!

Стою один серед степів,

Як без рідного друга…

На заході день догорів,

Вже гасне кривава смуга.

Стою один серед степів —

Це в мене отчизна друга…

О краю наруги, країно рабів!

До тебе летить моя туга.

Повіє вітер з верхів’я гір

І вдарить у серце докором:

«Ти покинув рідню і вбогий двір

На нужду, на ганьбу, на сором.

Ти покинув братів, ти забув сестер,

Проміняв їх на вільні простори…

Хіба ж серце твоє не боліє тепер?

Воно вбоге ж і хворе.

Воно вбоге і хворе, як я, —

Прибита твоя Буковина,

За тобою тут тужить щодня

Більша твоя половина».

Отчизно моя дорога,

Мріє великої туги!

Коли ж моя трудна нога

До тебе повернеться вдруге?

1921.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций