Воронько Платон Микитович Коваль Микита

Розміщено Шкільні твори в 26 апреля 2014

Мій батько славний був коваль —

На все село,

На кілька сіл.

В його руках співала сталь,

На сорочках блищала сіль.

Кував підіски, лемеші,

Варив поламані вали.

В двадцятім році гармаші

Гармату в кузні притягли,

І комісар сказав: «Біда!

Одна була на два полки…»

У батька сила молода,

В роботі все йому з руки.

Він положив свій молоток

І тихо вимовив: «Зроблю.

В гарматі з’їдений замок,

Але як-небудь підсталю».

І він сталив.

Жаркі бої

Гули над Ворсклою по полю:

«За волю-волю —

Нашу долю!»

І толочились пирії.

Мій батько славний був коваль —

Йому робота не страшна.

Він заварив гримучу сталь —

В той день закінчилась війна.

Орали стоптаний пустир,

Хмарки літали голубами.

І комісар промовив: «Мир!» —

Сухими, чорними губами.

І, вже прямуючи додому,

Зайшов у кузню.

Ось вона,

Гармата в блиску молодому,

Пряма, націлена, міцна.

—Хвала тобі за труд, ковалю!

Та ми вже нині не в бою. —

І батько мій сказав без жалю:

—Для миру, голубе, й кую.



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций