Костенко Ліна Василівна «Гуде вогонь — веселий сатана…»

Розміщено Шкільні твори в 23 апреля 2014

Гуде вогонь — веселий сатана,

Червоним реготом вихоплюється з печі…

А я чолом припала до вікна,

і смуток мій бере мене за плечі.

Сама пішла світ за очі — аби

Знайти від тебе крихту порятунку.

Мої думки, як дикі голуби,

в полях шукали синього притулку.

Сама втекла в сніги, у глухомань,

Щоб віднайти душевну рівновагу.

І віднайшла — гірку печаль світань.

І п’ю, немов невиброджену брагу.

І жду якогось чуда із чудес.

Читаю ніч, немов би чорну книгу.

Якщо кохаєш — знайдеш без адрес

оцю хатину за морями снігу.

І відпливаю поночі одна

На кризі шибки у холодний вечір.

І спить в печі веселий сатана,

Уткнувся жаром в лапи головешок.

І так до самих синіх зоряниць,

До світанкових поїздів ячання —

до безміру, як в темряві зіниці,

тривожно шириться чекання….



Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций