Грінчак В. Я. Земле моя. Збірка поетичних творів. — К.: Дніпро, 1988.

Посріблив траву мороз осінній,

І блищить вона, немов парча.

Від останнього журливого ключа

Засмутились в тебе очі сині.

Сонце в хмарах, як бліда свіча,

Світить, та не гріє вже промінням.

Ти задумана схиляєшся до сина

І торкаєшся рукою до плеча.

Леле! Скільки літ з тії весни

Пролетіло, як із чорної війни

Не вернувся батько. Сивина

Вже у тебе. Синові ж пішло

Більше літ, як батькові було…

Як же довго тягнеться війна!.