Гаррі Гаррісон Білл - герой галактики — C. 2

Розміщено Шкільні твори в 22 февраля 2014





- Я тут, щоб зламати вашу волю,- пролунав грізний голос і, підвівши очі, вони затремтиш ще дужче, побачивши головного диявола цього пекла.

Старшина Убивайло Дренг був професіоналом від кінчиків наїжачених шпичаків його волосся до рифлених підошов начищених, мов дзеркало, черевиків. Він мав широкі плечі і вузькі стегна, але довгі руки звисали, покручені, немов у якогось антропоїда, кісточки пальців його велетенських кулаків були покраяні шрамами від тисяч вибитих зубів. Дивлячись на ці огидні форми, не можна було уявити, що життя їм дало ніжне жіноче лоно. Він не міг народитись: його мабуть створили на замовлення уряду. Найжахливішою була голова. Обличчя! Чуприна починалася усього на палець вище чорних кошлатих брів, що скидались на буйну парость понад краєм чорних ям, де ховалися очі - у непроникливій пітьмі видно було лише, як жевріють червоні вогники. Ніс, кривий і розплющений над ротом, який нагадував ножову рану на розбухлому череві трупа, а поміж губів стирчали великі білі кровожерливі ікла; принаймні п’ять сантиметрів завдовжки, вони спочивали в канавках у нижній губі.

- Я - головний старшина Убивайло Дренг, і ви звертатиметесь до мене “сер” або “мілорд”. Він став похмуро походжати перед шеренгою нажаханих рекрутів.

- Я ваша мама, і ваш тато, і цілий ваш всесвіт, і ваш природний ворог, і дуже скоро я примушу вас пошкодувати про той день, коли ви народилися. Я зламаю вашу волю. Коли я скажу: “Жаба”,- ви стрибатимете. Я повинен зробити з вас піхотинців, а піхотинець неможливий без дисципліни. Дисципліна - це бездумне підкорення, втрата волі, абсолютний послух. Більше мені не треба…

Він зупинився перед Біллом, який тремтів не так сильно, як решта, і насупився.

- Мені не подобається твоє обличчя. Місяць нарядів на кухні по неділях.

- Сер…

- - Ще місяць за сперечання.

Старшина чекав, та Білл занімів. Він уже засвоїв перший урок, як стати добрим піхотинцем. Тримай язик на припоні. Убивайло рушив далі.

- Зараз ви ніщо інше, як бридкі, убогі, кволі шматки зіпсованої цивільної плоті. Я оберну цю плоть на м’язи, вашу волю на драглі, ваші мізки на машини. Ви станете зразковими піхотинцями, або я уб’ю вас. Дуже скоро ви почуєте розповіді про мене, жахливі історії про те, як я забив і з’їв рекрута, що не послухав мене.

Він зупинився і втупив у них погляд, а потім повільно, немов піднімалося віко труни, губи його розтулилися і склалися у потворну посмішку, а на кінчики білих ікол збігло по краплі слини.

- Ця історія правдива.

Стогін вихопився з лави рекрутів, і вони здригнулися, наче холодний вітер дихнув на них. Посмішка зникла.

- Зараз ми побіжимо на сніданок, але тільки після того, як я знайду двох бажаючих виконати невеличке завдання. Хтось уміє водити гелікар?

Двоє рекрутів у надії підняли руки, і він кивнув, щоб вони вийшли наперед.

- Гаразд, ви, обидва, ганчірки й відра за тими дверима. Вимийте вбиральню, поки решта снідатиме. У вас буде кращий апетит, коли настане обід.

Для Білла це був ще один урок, як стати добрим піхотинцем: ніколи не викликайся.

Дні навчання рекрутів спливали із жахливою летаргічною швидкістю. З кожним новим днем умови погіршувалися, а Білл дедалі виснажувався. Це здавалося неможливим, та все-таки було правдою. Цю муштру вигадував цілий гурт обдарованих садистів. Голови рекрутів поголили, щоб не порушувати одноманітність, а їхні статеві органи пофарбували оранжевим антисептиком, щоб відвадити ендемічних комах, їжа була теоретично поживна, але на диво огидна, і, коли помилково шматок м’яса було подано у придатному для споживання стані, його в останню мить виловили, а кухаря розжалували на два звання, їхній сон уривався тренувальними газовими атаками, а вільний час було заповнено доглядом за спорядженням. Сьомий день мав бути днем відпочинку, але всі вони дістали наряди, як і Білл, і цей день нічим не відрізнявся від решти.

У Цю третю неділю їхнього ув’язнення вони ледве волочили ноги наприкінці дня, перед тим, як світло погасне і їм врешті дозволять заповзти у жорсткі ліжка. Білл проштовхнувся крізь слабке силове поле, яке правило за двері і було так підступно зроблено, що мухи вільно залітали в казарму, а вилетіти звідти не могли. Після чотирнадцяти годин прибирання його ноги тремтіли від смертельної втоми, а шкіра на руках взялася зморшками і зблідла від мильної води, як у трупа. Він опустив свою куртку на підлогу, де вона залишилася стояти, заскорузла від поту, бруду й порохняви, й дістав з тумбочки свою бритву. В туалеті він покрутив головою, відшукуючи вільне місце на одному із дзеркал. На всіх них було великими літерами витравлено такі надихаючі сентенції, як: НЕ БОВКАЙ ЗАЙВОГО - ЧІНГЕРИ ПІДСЛУХОВУЮТЬ чи ЯКЩО БАЗІКАТИМЕШ, БУДЕ ТОБІ КАПЕЦЬ. Врешті він встромив штепсель бритви у розетку біля дзеркала з написом:

ХОТІВ БИ, ЩОБ ТВОЯ СЕСТРА ВИЙШЛА ЗА НЬОГО ЗАМІЖ? - і помістив своє обличчя у центр літери “О” в слові “нього”. Червоні очі з чорними колами навколо дивились на нього з дзеркала, поки він водив бритвою по запалих щоках. Більше хвилини збігло, перш ніж зміст запитання проник у його розслаблений мозок.

- У мене немає сестри,- пробуркотів він. - А якби і була, чому б це їй хотілося побратися з ящіркою?

Це було риторичне питання, але на нього пролунала відповідь з протилежного кінця кімнати, з останньої душової кабіни в другому ряду.

- Не треба розуміти буквально - його вміщено тут, щоб ми сильніше ненавиділи цих брудних ворогів.

Білл підстрибнув на місці, бо ж гадав, що крім нього у вбиральні нікого немає, бритва сердито задзижчала і відхопила шматок його губи.

- Хто тут? Чому ти ховаєшся? - зойкнув він і впізнав скоцюрблену темну постать над купою взуття. - А, це усього-на-всього ти, Трудяга. Його злість щезла, і він. знову обернувся до дзеркала. Трудяга Бігер був такою невід’ємною частиною туалету, що часто забували про його присутність там. Місяцеликий, з нев’янучою усмішкою молодий чоловік, чиї червоні, мов яблука, щоки ніколи не губили свого рум’янцю і чия усмішка була така недоречна тут, у таборі імені Льва Троцького, що Кожен, хто бачив її, хотів тут-таки прибити Трудягу, але пригадував, що той божевільний. Він певно був несповна розуму, бо завжди допомагав своїм товаришам і викликався чергувати у вбиральні. Та й не тільки це: йому подобалося щоночі надраювати черевики усьому відділенню. Хоч коли б ви зайшли до казарми, Трудягу Бігера завжди можна було знайти за унітазами, де він у своїх володіннях, оточений горами взуття, з усмішкою на вустах наводив на черевиках полиск. Він не йшов звідти, навіть коли вимикали світло, працюючи при світлі ґнота, застромленого у бляшанку від вакси, а вранці прокидався раніше за всіх, закінчуючи свою добровільну роботу. Іноді, коли черевики були дуже вже брудні, він працював цілісіньку ніч. З усього було видно, що хлопець придуркуватий, але ніхто не хотів, щоб його забрали, бо він так добре дбав про взуття, і всі молилися, щоб він не помер від виснаження до закінчення курсу підготовки.

- Гаразд, якщо саме це вони хотіли сказати, чому б просто не написати:

“Сильніше ненавидь брудного ворога”? - поскаржився Білл. Він показав на протилежну стіну, на якій висів великий плакат з написом: “Знай ворога”. Там на повний зріст було зображено чінгера метри зо два заввишки, який дуже скидався на вкритого лускою чотирирукого кенгуру з крокодилячою головою.

-Чия сестра захоче вийти заміж за таку почвару? І що воно може захотіти зробити з сестрою, окрім, як з’їсти її?

Трудяга востаннє тернув пурпуровий носак черевика і взявся до

Наступного. На мить він насупився, щоб показати, наскільки серйозна ця думка.

- Ну, розумієш, вони не мали на увазі справжню сестру. Це просто частка психологічної війни. Ми повинні перемогти у війні. А перемогти можна тільки завзято б’ючись. А щоб битись завзято, наші солдати повинні ненавидіти ворога. Ось так. Чінгери - єдина в галактиці негуманоїдна раса, що піднялася над примітивним рівнем, тож природно ми маємо знищити їх.

- Чому це, побий грім, природно? Я не хочу нікого знищувати. Мені хочеться лише повернутися додому і стати оператором механічного угноювача.

- Господи, звісно я не маю на увазі тебе особисто! - Трудяга відкрив нову банку вакси заквацяними руками і занурив у неї пальці. - Я кажу про людську расу, так уже склалися обставини. Якщо ми не знищимо їх, вони знищать нас. Звісно, вони кажуть, що війна суперечить їхній релігії і вони б’ються лише для того, щоб захистити себе, і досі жодного разу не напали на нас. Та ми однаково не можемо їм вірити, хоча це й правда. Одного чудового дня вони можуть змінити свою релігію або спосіб мислення, і що тоді буде з нами? Найкраще - знищити їх зараз.

Білл вимкнув свою бритву і умився теплою іржавою водою.

- І все-таки, по-моєму, напис не має сенсу. Гаразд, отже сестра, якої у мене немає, не вийде заміж за отаке. А як бути з оцим,- він показав на дощану підлогу, де було вирізано: НЕ ШКОДУЙ МИЛА - ВОРОГІВ

ДОВКОЛА СИЛА,- або оце,- напис над пісуаром виголошував: ШИРІНКУ ЗАСТІБАЙ - ШПИГУНІВ ВИКРИВАЙ.


Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций