Верлен Поль Поетичне мистецтво (скорочено)

Розміщено Шкільні твори в 16 февраля 2014

Найперше — музика у слові!



Бери ж із розмірів такий,



Що плине, млистий і легкий,



А не тяжить, немов закови.







Не клопочись добором слів,



Які б в рядку без вад бриніли,



Бо наймиліший спів — сп’янілий:



Він невиразне й точне сплів,







В нім — любий погляд з-під вуалю,



В нім — золоте тремтіння дня



Й зірок осіння метушня



На небі, скутому печаллю.







Люби відтінок і півтон,



Не барву — барви нам ворожі:



Відтінок лиш єднати може



Сурму і флейту, мрію й сон.







Винищуй дотепи гризкі ті,



Той ум жорстокий, ниций сміх,



Часник із кухонь тих брудних —



Від нього плач в очах блакиті.







Хребет риториці скрути



Та ще як слід приборкай рими:



Коли не стежити за ними,



Далеко можуть завести.







Хто риму вигадав зрадливу?



Дикун чи то глухий хлопчак



Скував за шаг цей скарб, що так



Під терпугом бряжчить фальшиво?







Так музики ж всякчас і знов!



Щоб вірш твій завше був крилатий,



Щоб душу поривав — шукати



Нову блакить, нову любов,







Щоб мчав де далеч непохмура,



Де чари діє вітерець,



Де пахне м’ята і чебрець…



А решта все — література.







Переклад Г. Кочура





Рекомендую також наступні твори:

  • Нет подходящих публикаций